Рецензия на книгу

• 

  Аноним20 сентября 2016 г.

  Дуже довго і туго ішла ця книжка, і була вона нуднувата. Через всю книгу проходить життя Холлі Сайкс. Їй 16 років, вона щойно посварилася з матір’ю через занадто дорослого бойфренда. Вона пішла з дому і клянеться, що більше ніколи не повернеться. Але з нею відбуваються дивні пригоди - вона бачить свого маленького братика, який має бути зараз далеко від цього місця, і якийсь дивний чоловік з оком посеред лоба убив її нових знайомих. Виявляється, на Холлі наклали оком пожирачі людських душ, а їхні противники уберегли Холлі від них. І впродовж усієї книжки будуть точитися сутички за людські душі, за душу Холлі. Ну а в кінці книги, тут Мітчел собі не зрадив, ми побачимо антиутопічне майбутнє - Холлі за 70, вона виховує внуків, електрики немає, продукти по карточках, бандитизм і несправедливість процвітають.

  Суперечливі враження від книжки, але напевно підсумок такий: не варто було витрачати на неї два тижні часу. Вся ця містика притягнута за вуха, непереконлива, всі ці бої темних зі світлими, і як завжди, переможців немає, поразки зазнали всі.

  3

  133