Рецензия на книгу

• 

  sireniti

  8 августа 2016

  Не зовсім мирний атом

  "Дружини привидів"
  Атомна енергія. Друг чи ворог людства? Великий помічник і страшна небезпека. Чесно кажучи, я думала, що це книга про Чорнобиль. Та ні. Ця книга про те, чим являється для людей ядерна загроза. Що було би, як би раптом, не дай бог, не спалахнула, а тільки дмухнула полум'ям ядерна війна.
  Пожежу погашено. Та ії відголоски повсюди.
  Ігор - один із тих, кому вдалося вижити. Він герой. Адже такі, як він, допомогли запобігти світовій війні. Та він змінився. Тепер це зовсім інша людина: зла, психічна, байдужа до всього.
  Віта, його дружина, вирішує цю проблему рішуче. Вона їде у так звану "Ф-зону", де живуть фантомні відбитки тих, хто загинули, попереджаючи лихо.
  Там вона хоче знайти того, справжнього Ігоря, коханого чоловіка, а не цього емоційного каліку, який нібито живе з нею.
  Книга без надриву, але чимось чіпляє. Цікава задумка та й втілення не підвело. Читається легко, а в кінці все одно залишається безліч запитань.
  Тверда четвірка. Сподобалось.

  "Комуна"
  А ось ця повість потягнула всього лиш на трієчку. Вона мені зовсім не сподобалась. Читалась важко і довго, незважаючи на те, що невелика.

  В Парижі зустрічаються дві абсолютно протилежні за життєвим статусом людини: комуністка Жанна, яка думає, що знайде тут себе справжню, і пересічник Микола, який приїхав на симпозіум, адже він вивчає життя таких, як Жанна.
  А далі починається якийсь абсурд. От справді, не повість, а нісенітниця, ні про що. Я так і не зрозуміла ії посил.
  Абсолютно нецікаво було читати про пригоди цих дивних людей. Вічно голодна Жанна і дивакуватий Микола. Їхні пошуки кращого життя так і не увінчались успіхом.
  Нудьга повна. Не раджу.

  Перевод.

  "Жёны призраков"
  Атомная энергия. Друг или враг человечества? Большой помощник и страшная опасность. Честно говоря, я думала, что это книга о Чернобыле. Да нет. Эта книга о том, чем является для людей ядерная угроза. Что было бы, если бы вдруг, не дай бог, не вспыхнула, а только дунула пламенем ядерная война.
  Пожар погашен. Но его отголоски повсюду.
  Игорь - один из тех, кому удалось выжить. Он герой. Ведь такие, как он, помогли предотвратить мировую войну. Но он изменился. Теперь это совсем другой человек: зол, психически неуравновешен, безразличный ко всему.
  Вита, его жена, пытается решить эту проблему. Она едет в так называемую "Ф-зону", где живут фантомные отпечатки тех, кто погиб, предупреждая беду.
  Там она хочет найти того, настоящего Игоря, любимого мужчину, а не этого эмоционального калеку, который живет с ней.
  Книга без надрыва, но чем-то цепляет. Интересная задумка да и воплощение не подвело. Читается легко, но в конце все равно остается огромное количество вопросов.
  Твёрдая четверка. Понравилось.

  "Коммуна"
  А вот за повесть потянула всего лишь на тройку. Она мне вовсе не понравилась. Читалась трудно и долго, невзирая на то, что небольшая.

  В Париже встречаются два абсолютно противоположных за жизненным статусом человека: коммунистка Жанна, которая думает, что найдет здесь себя настоящую, и обычный гражданин Николай, который приехал на симпозиум, потому что он изучает жизнь таких как Жанна.
  А дальше начинается какой-то абсурд. Вот действительно, не повесть, а бессмыслица, ни о чём. Я так и не поняла её посыл.
  Абсолютно неинтересно было читать о приключениях этих странных людей. Вечно голодная Жанна и чудаковатый Николай. Их поиски лучшей жизни так и не увенчались успехом.
  Скука полна. Не советую.

  28 понравилось

  2

  95