Отзывы о книге Аеропорт
Nina_M6 августа 2016В усій Європі — мир. Та що там казати, майже в усій Україні мир. У Києві, в Одесі народ розкошує на пляжах, пиво холодне посмоктує, у вус не дме. Баби знов-таки. Бікіні й таке інше. А тут не до баб. Тут двоє дорослих мужиків посеред сухого поля ганяються за гнойовиками, щоби пообідати. Збоченці! Оце і є війна. Поетика, героїка війни, романтизм…
Я не хочу говорити про воєнні реалії. Занадто багато про це тільки говорять. Уже давно для всіх стали звичними новини з поля бою і прижилися в повсякденному спілкуванні специфічні страшні слова. Я не хочу говорити про героїзм, про те, яка це чудова книга, яка перевертає все в душі. Той, хто захоче, і так прочитає. Я хочу сказати про війну і кохання. Про те, як жінки: кохані, дружини, матері - чекають своїх синів, чоловіків, часом і не своїх, воїнів. Їх оберігає оте жіноче почуття, а вони усе ще вірять у везіння, ліворукість, обереги. І мріють отам на передку повернути час назад. Я хочу сказати про те, що жінки мріють народити цим чоловікам синів, - неодмінно синів, щоб були схожі на батьків, може, навіть, і на ім’я. Я хочу сказати про те, як жінки щоденно хвилюються за тих, хто захищає їх спокій, як чекають звістки, поки чоловіки роблять свою небезпечну важку роботу, яка вже стала їх життям і не відпускає. Я хочу сказати, але ніхто не хоче слухати.
P.S. І так хочеться вірити, що
війна не назавжди.
Для тех, кто читает на русском
Во всей Европе - мир. Да что там говорить, почти по всей Украине мир. В Киеве, в Одессе народ наслаждается на пляжах, пиво холодное посасывает, в ус не дует. Бабы опять-таки. Бикини и так далее. А тут не до баб. Здесь двое взрослых мужиков среди сухого поля гоняются за навозником, чтобы пообедать. Извращенцы! Это и есть война. Поэтика, героика войны, романтизм ...
Я не хочу говорить о военных реалиях. Слишком много об этом только говорят. Уже давно для всех стали привычными новости с поля боя и прижились в повседневном общении специфические страшные слова. Я не хочу говорить о героизме, о том, какая это замечательная книга, которая переворачивает все в душе. Тот, кто захочет, и так прочитает. Я хочу сказать о войне и любви. О том, как женщины: любимые, жены, матери - ждут своих сыновей, мужей, порой и не своих, воинов. Их оберегает то женское чувство, а они все еще верят в везение, леворукость, обереги. И мечтают там на передке повернуть время вспять. Я хочу сказать о том, что женщины мечтают родить этим мужчинам сыновей, - непременно сыновей, чтобы были похожи на отцов, может, даже и по имени. Я хочу сказать о том, как женщины ежедневно переживают за тех, кто защищает их покой, как ожидают известий, пока мужчины делают свою опасную тяжелую работу, которая уже стала их жизнью и не отпускает. Я хочу сказать, но никто не хочет слушать.
P.S. И так хочется верить, что
война не навсегда.
28 понравилось1,1K
Комментарии 0
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Комментариев пока нет,
ваш может стать первым