Ностальгія
Євгенія Кононенко
0
(0)
Євгенія Кононенко
0
(0)

Одна грамотна й обізнана любителька літератури Ксюша (SaganFra) колись сказала, що треба автору давати другий шанс. Ось я порадою і скористалась. Перша, прочитана мною, книга Євгенії Кононенко ("Бабусі теж буди дівчатами") розчарувала, хоча найбільше претензій мала до редактури (а я пересічний читач), а от друга справила досить хороше враження.
Повість "Ностальгія" розповідає про відрізок із життя сорокарічної Лариси - киянки, яка працює у фундації, що допомагає обдарованій молоді, ділить житлову площу з ексцентричними родичами і мимохіть вплутується в "розслідування" таємниці загибелі старих друзів батька, коли під час ремонту знаходить дивний пакунок у тумбі письмового столу, а згодом і його спадкоємця.
Мені сподобалось, що твір написаний у реалістичній манері (побут, стосунки між людьми, почуття) й відсутні зайвий драматизм і мелодратизм, що робить персонажів живими, хоча зовнішність Лариси чи Алекса детальне не описуються. Непогано закручена інтрига. Особливо припали до душі описи старих київських місцин (Щекавиця, Юрківець, вулички і пагорби, що поволі стираються з лиця столиці). Здається, авторка добре обізнана в цих питаннях і по-справжньому любить своє місто та його історію. І ностальгує за тим, що езотеричний колорит руйнується, вивітрюється, розчиняється в часі й просторі... Розв"язка теж залишила приємний післясмак. Що ще раз підтверждує гіпотезу - не варто робити висновки надто рано ;)
P.S. Але краплю дьогтю я таки знайшла (німці були нацистами, а не фашистами, фашисти - це італійці), хоча, якщо чесно, шукала не дуже ретельно ;)
Комментарии 2
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Це два в одному ;) Швидше, сімейна історія. Але така, що реально могла трапитись в чиємусь житті.
Це детектив чи більш сімейна історія?