Рецензия на книгу
Приют Грез
Эрих Мария Ремарк
Аноним13 июля 2016 г.юність Ремаркова
Що я можу сказати?
Я пізнала іншого Ремарка. Жодного слова про війну.
Жодного.
Аж дивно
Але цей Ремарк також припав до душі. Такий чуттєвий, чистий, романтичний. Звісно, роман перенасичений світлими образами, конфлікту сильного немає, лише високі почуття. Та все ж, саме з цього роману я відчула становлення Ремарка, як письменника. Йому було 22 роки, як написав свою (можна сказати) першу книгу. І байдуже мені, як сприйняли критики його історію. Адже, гадаю автор сам знав, що в житті так не буває. Реальність наша завжди буде з брудом, але не в цьому романі.І мені здається, що починати читати Ремарка потрібно саме з "Мансарди мрій", хоча мені більше подобається переклад як "Притулок мрій". Та суть не в тому. Будучи таким ще молодим, його думки такі життєво-мудрі. Я не перестаю захоплюватись його талантом. Лише він так може гарно поєднувати сіру реальність з окриленою ілюзією.
І саме в цьому романі зустріла такі слова:
"Наше життя - ілюзія й обман... Проте все одно в нього віриш..."Про сюжет сказано багато, від КСД мені не сподобалась анотація до роману, оскільки занадто багато спойлерства, та й з самого початку усе було передбачувано, та все ж ці слова Ремарка. Заради них варто читати. Лише він так умів писати.
253