Рецензия на книгу

• 

  mokasin

  11 июля 2016

  Любов до життя спричиняє одвічну дилему:
  Ми хочемо жити, та прагнемо щиро і вперто
  На небо, туди, де, як кажуть, ворота Едему.
  Не хочем збагнути, що треба спочатку померти.

  Поки що це найгірше з того, що читав з Ремарка. Хоча у цьому випадку найгірше — зовсім не означає погано. Працівник бюро ритуальних послуг у непростий економічний період не падає духом — він з почуттям гумору дивиться на смерть, вдало поєднує філософські розмови у божевільні з повсякденними розвагами. Як на мене, твору бракує сюжету. Автор відкрив мені очі на міжвоєнну Німеччину, але не зацікавив мене таким банальним питанням — “а що ж буде далі?” — воно не виникло в мене жодного разу. Але що могло бути далі — адже Німеччина котилася у прірву...

  3 понравилось

  0

  51