Отзывы о книге Омріяний край
SaganFra29 июня 2016Лілі Хайд – британська журналістка та автор кількох книг для дітей та дорослих. Десять років вона працювала в Україні, і, певно, перейнялася трагедією кримськотатарського народу. Результатом стала книга «Омріяний край» про депортацію і повернення в рідний Крим кримських татар. Сумно, що ніхто (якщо не зраджує мені пам’ять) серед сучасних українських письменників досі не торкався цієї теми. Тема надзвичайно болюча і трагічна. «Омріяний край» вийшла друком на початку 2014 року, за декілька тижнів відбулась анексія Криму. І болюче кримськотатарське питання знову повстало у всій своїй повноті. Події, що відбуваються в книзі так нагадують сьогодення, вони не втратили свою актуальність, лише змінили «оболонку».
Депортована разом з двомастами тисячами родин кримських татар родина Сафі після п’ятдесятирічного вигнання повертається до рідного Криму. Намагаючись знайти знелюднені рідні села, що змінили свої назви на «прокоммуністичні», вони дезорієнтовано блукають горами. Здається, лише вони не змінилися, і море, і небо. Домівки депортованих зайняли росіяни та нечисленні українці. Пройшло п’ятдесят років. Хто їх тепер поверне? Адже росіяни теж пустили тут своє коріння. Родина Сафі, як і всі інші, що вернулися додому, туляться в тісних наметах, будують з рудого черепашнику невеличкі хатки, влаштовують демонстрації за відновлення своїх прав і свобод. Боляче повернутися додому, де тебе ніхто не чекає і намагається знову прогнати. Бюрократична тяганина, самовільне захоплення землі без дозвільних документів, знесення бульдозерами кримськотатарських містечок – все це так болісно описано. Книга надзвичайно «людяна». На прикладі однієї родини ми бачимо трагедію всього кримськотатарського народу, якому ще потрібно боротися.
Когда мы вернёмся домой всем народом, Придётся вам вспомнить откуда мы родом, Придётся вам вспомнить откуда вы сами Незваными здесь объявились гостями. Как станет невмочь быть послушными псами, Мы милости вашей просить перестанем. Мы гордость свою вековую припомним, От скифов и тавров ведущую корни. Когда мы вернемся, а мы все вернемся! Однажды в степи иль горах соберёмся И весело, с музыкой справим поминки По вашим указам, по вашим дубинкам, По сказочкам вашим о дружбе народов В то время, когда нас лишали свободы! Лишали Отчизны, Надежды и Бога, Мостя из развалин мечетей дороги! По вашей удобной сговорчивой правде, Пайками оплаченной верности ради. По вашей оплёванной внуками вере, Что можно народы казнить для примера. Когда мы вернёмся, поклонимся в пояс Тому, кто хранит ещё память и совесть, Кто нашим тиранам не пел алелую, Как старшему руку тому поцелуем. С того, кто нас подленько травит поныне, Мы маску народных ревнителей снимем И пусть они глянут в лицо нам открыто, Не прячась за власти худое корыто! Когда мы вернёмся, всё будет иначе, И тот, кто нас топчет, пусть с горя заплачет, Как плакали наши отцы на чужбине, Когда матерей своих там хоронили. Когда мы вернёмся, земля наша вскрикнет И духов своих по ущельям окликнет, Вернёт родники к долгожданным истокам И пепел отцов возвратит их потомкам. Мы слёзы утрём им, прощенья попросим И слово дадим, что вовеки не бросим, По воле своей ли, чужой ли, как прежде, Ведь в ней наша память и наша надежда. Мы в сердце любовь к ней сквозь всё проносили! Не всем этот путь оказался по силе, Но даже кто падал, тот знал, мы вернёмся, Все вместе под небом родным соберёмся!
Лиля Буджурова
12 понравилось159
Комментарии 0
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Комментариев пока нет,
ваш может стать первым