Рецензия на книгу

• 

  GraceMime

  2 июня 2016

  Боюся, в мене намітилась не хороша тенденція - або припиняю дивитись американські фільми (що роблю останнім часом і так рідко), або роблю перерву в читанні сучасних американських письменників. "Последняя камелия" - книга цікава, атмосферна й легка в сприйнятті, але я знов не можу позбутися відчуття, що вона уже написана "під Голлівуд" (як "Женщина без имени" Чарльза Мартіна). В ній добре закручена інтрига, сюжет тримає в помірній напрузі, але складається враження (на інтуїтивному рівні, напевне), що десь вже це було і я знаю, як воно закінчиться. До речі, розв"язка, як на мене, приторно-солодка. Так би хотілося, від всієї душі, щоб хоч одна жінка, якій не пощастило вляпатись в подібну історію, закінчила як Едісон/Аманда, але віриться в такі хеппі-енди із непомірною допомогою фантазії та дитячої віри в добро і справедливість. Час, витрачений на роман, я провела приємно, але за банальність, передбачуванісь, неправдоподібність, пафос і "кінематографічність" - 3.5 з 5. Хоча, можливо, це я просто емоційно зашкарубла й доскіпуюся (бо після чотирьохдобового синдрому довготривалого стиснення ніхто за два дні не приходить до тями й світлого розуму, а потім ще й повністю відновлюється фізично). Але читайте і робіть висновки самі. Й обов"язково діліться враженнями!

  13 понравилось

  5

  40