Рецензия на книгу
Список Шиндлера
Томас Кенилли
Аноним22 мая 2016 г.Тріумф зла - бездіяльність доброї людини
"Той, хто врятує одне життя, врятує цілий світ"
Ось так банально хочеться почати цей відгук. Та по-інакшому не виходить. Я глибоко схиляю голову перед Оскаром Шиндлером, людиною, яка врятувала кілька світів. Людиною, яка не побоялася сказати "ні" ненависному режиму в дещо незвичний спосіб.
Так, він не бідував, над його головою не свистіли кулі і він не знав, що таке голод. Але цей чоловік ризикував життям, заради чужих людей. Заради тих, кого його співвітчизники перестали рахувати людьми. Він не зрадив себе. А ще Оскар довів, що доброта все-таки врятує світ. Ну і гроші, звичайно теж.
Цей молодий чоловік міг спокійно пересидіти війну в тилу, заробивши на ній мільйони, і не замислюючись ні над чим. Він любив красиве життя, гарних жінок, смачну їжу і випивку. І всього цього у нього було вдосталь. Але він не побоявся поставити все на терези, і ризикнути благополуччям, щоб світ став хоч на третину добрішим.
Оскар Шиндлер, німець, успішний підприємець. Хто він насправді? Блазень і гультяй, улюбленець долі, чи праведник? І те і інше, як не дивно. Дива трапляються, і саме найбльше диво- це врятовані 1200 в'язнів. От і вір після цього в закономірність.Як не парадоксально, але в історії про Оскара Шиндлера мені не вистачило самого Оскара. Це все-таки більш документальна книга з фактами і спогадами. І все викладено достатньо сухо. Емоцій мало. Звичайна констатація фактів.
Але це не просто факти, це збережені життя. "Невиліковні імена", які гуру директору таки вдалося вилікувати. Отже, просто неможливо ставити погану оцінку. Тому що війна, тому що страшно, тому що, можливо, хто зна, завдякий чиємусь не втраченому життю, живу я.Такі книги потрібні. Їх треба більше, і перечитувати-читати іх потрібно обов'язково. І вже неважливо, як вони написані. Головне - про що!
І можливо Оскара важко назвати героєм, але він все одно герой, попробуйте довести мені, попробуйте сказати, що це не так, якщо на нього молилися тисячі євреєїв, а попасти на "Емалію" було тоді найзаповітнішою мрією.Так, він мав коханок, двох! при живій жінці, але не задумуючись віддавав великі суми, щоб врятувати життя одній людині. Так, розкошував, але робітники в його таборах не пухли з голоду і були більш-менш захищені, як могла бути захищена любина в ті часи.
Він герой для тих, хто вижив завдяки йому. Що ще має значення? Пам'ятаєте, як він поливав вагони, що стояли під розпеченим сонцем? То вже не була необачність, то було велике милосердя, але він уже був одержимий. Так, не тільки вбивці втрачають голову, вбиваючи. Рятуючи, теж важко зупинитися."Тот, кто спасет одну жизнь, спасет целый мир"
Вот так банально хочется начать этот отзыв. Но по-другому не получается. Пусть так и будет, но я глубоко склоняю голову перед Оскаром Шиндлером, человеком, который спас несколько миров. Человеком, который не побоялся сказать "нет" ненавистному режиму в достаточно необычный способ.
Да, он не бедствовал, над его головой не свистели пули и он не знал, что такое голод. Но этот мужчина рисковал жизнью, ради чужих людей. Ради тех, кого его соотечественники перестали считать людьми. Он не изменил себе. А еще Оскар доказал, что доброта все-таки спасет мир. Ну и деньги, конечно, тоже.Этот молодой мужчина мог спокойно пересидеть войну в тылу, заработав миллионы, и не задумываясь ни над чем. Он любил красивую жизнь, хороших женщин, вкусную еду и выпивку. И всего этого у него было вдоволь. Но он не побоялся поставить все на весы и рискнуть благополучием, чтобы мир стал хоть на треть добрее.
Оскар Шиндлер, немец, успешный предприниматель. Кто он в действительности? Ловелас, баловень судьбы или праведник? И то и другое, как ни странно. Чудеса случаются, самое большое чудо- это спасённые 1200 узников. Вот и верь после этого в закономерность.Как ни парадоксально, но в истории об Оскаре Шиндлере мне не хватило самого Оскара. Это все-таки более документальная книга с фактами и воспоминаниями. И все изложено достаточно сухо. Эмоций мало. Обычная констатация фактов.
Но это не просто факты, это сохраненные жизни. "Неизлечимые имена", те, которые геру директору таки удалось вылечить. Следовательно, я просто не могу ставить плохую оценку. Не поднимается рука. Потому что война, потому что страшно, потому что, кто знает, возможно, благодаря чей-то не потерянной жизни, живу я.Такие книги нужны. Их нужно больше! И читать- перечитывать обязательно. И уже неважно, как они написаны. Главное - о чём!
И возможно Оскара трудно назвать героем, но он все равно герой, попробуйте доказать мне обратное. Попробуйте сказать, что это не так, если на него молились тысячи евреев, а попасть на "Эмалию" было самой заветной мечтой.Да, он имел любовниц, двух! при живой жене, но не задумываясь отдавал большие суммы, чтобы спасти жизнь одному человеку. Да, роскошествовал, но рабочие в его лагерях не пухли от голода и были более-менее защищены, как могла быть защищён человек в то смутное время.
Он герой для тех, кто выжил благодаря ему.Что еще имеет значение? Помните, как он поливал вагоны, которые стояли под жгучим солнцем? Это уже не было неосмотрительностью, это было большим милосердием, милосердием на грани одержимости. Да, не только убийцы теряют голову, убивая. Спасая, тоже трудно остановиться.481,4K