Рецензия на книгу

• 

  Aidoru9 мая 2016 г.

  «Місто» -- це роман, направлений показувати людину у всіх її жалюгідних проявах. Роблений за зразками європейської літератури на приблизно таку ж тематику він поступається їм у більшості пунктів до порівняння:
  

  • Сюжет;
  • Мова автора;
  • Важливість піднятих тем.

  
  Проте, не дивлячись на всі вади даної книги, до мене-таки дійшла її головна ідея. Це показати вічні зміни в людині, звеличити село, а місто – принизити. Принизити міщанське «божевільне» життя. Ще мене, на жаль, вразило те, що Підмогильний на відміну від більшості українських авторів органічно вплітав свою «національну свідомість» із любов’ю до Радянського Союзу.

  Серед всього цього ми бачимо з перших сторінок бюрократичний світ і тихий, майже безмовний виступ автора проти нього. Випадки зустрічей із чиновниками були кумедні, проте сміх не викликали у мене. Ми також стаємо свідками еволюції чи, вірніше сказати, деградації людської душі. Висока душа під гнітом обставин стали звичайним матеріалістом, який не знає сам, чого шукати, а чого цуратись.

  Крім цього, книгу можна розібрати на мільйони цитат, які у звичайному житті буде важкувато використати, проте можливо. Події змінюються швидко й неочікувано, а саме читання йде повільно й нудно, я сам дивуюсь, як зміг дочитати це.

  На останок я можу сказати, що сама ідея автора більш ніж непогана, проте обрамлення більш ніж жахливе. Тобто з цього можна судити, що письменник наділений особливими ідеями, які не може втілити у життя. Не дивлячись на невеликі плюси цього роману, у моїй душі гарних спогадів він майже не залишив. Це лише моя думка, прошу її не оскаржувати.

  5

  594