Рецензия на книгу

• 

  giggster

  2 мая 2016

  Взявся без перерви за другу книжку трилогії. Власне, Суворов залишається Суворовим у кожній. Та сама трохи росхристана манера викладення, агресивна логіка, нелюбов до авторитетів. Можливо, тут було трохи менше безкінечних списків військових частин з детальним описом озброєння, трохи менше флешбеків в улюблену тему другої світовоï. Якось Суворову вдалося сконцентруватися на заявленій темі - короткому поверненню до влади Жукова і швидкоï новоï опали. Правління Хрущова заголом тема, яку взагалі за СРСР звели до коротких і малозмістовних "кузькіноï матєрі, волюнтаризма, кукурудзи" та ще окремих фрагментарних деталей типу повернення Криму Украïні, тому читав з цікавістю. Від суворівськоï війни я вже втомився.
  Єдине негативне, що спало на думку - розвінчуючи всю цю післясталінську плеяду, Суворов нібито сумує за СРСР, шкодує, що от була можливість піти іншим шляхом, яким за десяток з хвостиком років почне рухатися Китай. Сподіваюся, це хибне враження, випадковий побічний продукт ніщивного розбору, якими, в принципі, мерзотниками було все керівництво совдепіï.

  6 понравилось

  518