Name: Непрохані
Item: Ми колись жили тут
Rating: 7
Author: sireniti

3 ноября 2026

Непрохані

Щось останнім часом мені часто трапляються книги на тему «будинок з секретом». І говорячи «часто» я не перебільшую. Уже прочитані Грейди Хендрикс - Як продати будинок з привидами , Барбара Вуд - Роман с призраком , Сара Пинборо - Тепер ми живемо тут , Ешлі Постон - З різницею у сім років , в процесі Джош Малерман - Інциденти в нас удома , а ще скільки стоять в черзі, перераховувати не буду.

Marcus Kliewer, Маркус Клівер - Ми колись жили тут мені ну прям дуже перегукується з Сара Пинборо - Тепер ми живемо тут , хоча останню я оцінила вище, а написана вона пізніше. Чомусь там мене влаштовувало все (ну майже), а тут маю претензії, і до героїв, і до сюжету, мені здається, що це вже було, можливо в якомусь фільмі. Плюс мене страшенно бісить, коли автор починає про щось писати, розвиває сюжет, а потім до фіналу просто про нього забуває. Тут таких моментів дуже багато, та і кінцівка типу: «А що це було?», - не сильно радує. Але все по-порядку.

В центрі уваги звичайно ж дім. Старий, давно покинутий, у віддаленій місцевості. Молода пара (на цей раз це дівчата), купують його для сімейного гніздечка (от завжди цікаво, як люди йдуть на такі авантюри, вони що книг не читають? ;)) Хоча для Ів і Чарлі напівзруйнований, побитий часом дім не є проблемою, адже вони спеціалізуються на тому, що скуповують старі будинки, доводять їх до ладу, а потім перепродують бажаючим. Але цей вони вирішили залишити собі. Фатальне рішення, як виявилося.

Спочатку нічого такого не відбувалося, будинок як будинок, з темним підвалом, скрипучими сходами, прогони з вікон, відчуття занепаду. Але одного разу в двері постукали, сімʼя з пʼяти чоловік. Батько попросився показати дітям дім, адже саме тут пройшло його дитинство. Всього-навсього пʼятнадцять хвилин екскурсії, яка перевернула життя Ів і Чарлі з ніг на голову. Тому що з цього моменту дім ніби запустив механізм самознищення… себе, і своїх мешканців.

Це був би гарний психологічний трилер, як би (уже повторюсь) автор довів все, що він задумав, до кінця. А так, по прочитанні, більше питань, ніж відповідей. Хороша задумка, але виконнання підвело.

Перевод.

В последнее время мне часто попадаются книги на тему «дом с секретом». И, говоря «часто», я не преувеличиваю. Уже прочитала Грейди Хендрикс — Как продать дом с привидениями , Барбара Вуд — Роман с призраком , Сара Пинборо — Теперь мы живём здесь , Эшли Постон — С разницей в семь лет , в процессе Джош Малерман — Инциденты у нас дома , а ещё сколько стоят в очереди, перечислять не буду.

«Мы когда-то жили здесь» мне ну просто очень перекликается с «Теперь мы живём здесь» , хотя последнюю я оценила выше, а написана она позже. Почему-то там меня устраивало всё (ну, почти), а здесь у меня есть претензии и к героям, и к сюжету, почему-то мне кажется, что это уже было, возможно, в каком-то фильме. Плюс ужасно бесит, когда автор начинает о чём-то писать, развивает сюжет, а потом к финалу просто о нём забывает. Здесь таких моментов очень много, да и концовка типа: «А что это было?», — не особо радует. Но всё по порядку.

В центре внимания, конечно же, дом. Старый, давно заброшенный, в отдалённой местности. Молодая пара (на этот раз это девушки) покупает его для семейного гнездышка (вот всегда интересно, как люди идут на такие авантюры, они что, книг не читают? ;)) Хотя для Ив и Чарли полуразрушенный, изношенный временем дом не является проблемой, ведь они специализируются на том, что скупают старые дома, приводят их в порядок, а затем перепродают желающим. Но этот они решили оставить себе. Роковое решение, как оказалось.

Сначала ничего особенного не происходило: дом как дом — с тёмным подвалом, скрипучей лестницей, сквозняками в окнах, ощущением упадка. Но однажды в дверь постучали — семья из пяти человек. Отец попросил показать детям дом, ведь именно здесь прошло его детство. Всего-навсего пятнадцать минут экскурсии, которая перевернула жизнь Ив и Чарли с ног на голову. Потому что с этого момента дом словно запустил механизм самоуничтожения… себя и своих обитателей.

Это был бы хороший психологический триллер, если бы (уже повторюсь) автор довел всё, что он задумал, до конца. А так, после прочтения, вопросов больше, чем ответов. Хорошая задумка, но исполнение подвело.

24 понравилось

126

Отзывы о книге Ми колись жили тут

Ми колись жили тут

Непрохані

Комментарии 18