Рецензия на книгу
Аэропорт
Артур Хейли
Romashka2815 марта 2016 г.Сім годин. Мільйони тонн сталі. Тисячі життів.
Аеропорт, острівець, де стільки радості і горя, усмішок і сліз, де починаються і обриваються хвилини розлуки. Яскравими вогнями він привертає увагу перехожих, неначе маяк посеред моря, сигналить про близькість берега, того заповітного, де б’ється серце. Аеропорт, перехрестя тисячі доріг, безмежне віяло можливостей, міріади нездійснених доль. Тут руйнуються шлюби і розбиваються серця, тремтячі пальці перебирають в кишені таблетки снодійного і сотні людей, закутих у спотворений кокон зі сталі та скла, падають назустріч землі. Ти задихаєшся, ти готовий віддати все, щоб покинути це місце і це життя, щоб вирушити назустріч майбутньому, де тебе чекає щастя. Але хтозна, чи не стане твій політ останньою агонією перед остаточним падінням? Аеропорт - окремий світ, невідома планета, де не діють ніякі правила і заборони, тут діє тільки закон часу.
Кипуча, клекітлива, розбурхана, динамічна, барвиста стихія "Аеропорту" Артура Хейла захоплює уяву і переносить в аеропортські стіни, де пахне кавою, розлукою, новими сподіваннями і хвилюванням, де за кожною валізою ховається якась особиста маленька драма, а по той бік стін людина бореться зі стихією. Автор люб'язно знайомить тебе з персоналом, пояснує принцип роботи кожного відділу, як близькому другові нашіптує на вухо професійні таємниці всього цього злагодженого механізму, що працює звірено і чітко, як годинникова стрілка, без права на найменшу помилку, адже на кону сотні, тисячі людських життів. Тут показаний зворотний бік красивих стюардестських костюмів і їх ввічливих усмішок, інша сторона вигладжених білосніжних сорочок пілотів. Що ховається під шарами мазуту в техніків-інженерів, яка напруга панує в диспетчерські рубці, де безпосередньо відбувається керування небом, незламні закони і правила, які ховаються за скляними дверями різних авіакомпаній. Сила-силенна делікатних розмов, штатних і позаштатних ситуацій, заплутаних взаємин на Землі, і катастрофа в небі.
І ти віриш. Віриш кожному мешканцеві цього гігантського організму. Будь то дивакувата старенька, яка подорожує без квитка, зневірений безробітний, який задумав своєю загибеллю добути грошей для своєї сім'ї або зовні спокійний керуючий, який вважає за краще проблеми на роботі, неприємностей вдома з дружиною. І любовні взаємини стюардеси з пілотом на стороні. Заплутані родинні зв'язки і проблеми. Чи купка жителів сусіднього міста, які скаржаться на скажений шум від аеропорту. Всі вони, як частина нашого з вами життя, вирвані із загального його ходу, поставлені перед нелегким вибором, ще однією перевіркою на міцність. Аеропорт не всім по зубах.
Такий чіткий і монументальний твір. Роман справив на мене враження, але я не можу навіть сказати сильне воно чи ні. Сюжет то захоплював так, що не могла відірватися, то раптом відбувався спад. Так само і герої, в одних відразу закохалася, інші просто викликали негатив, треті залишили байдужою. Але при всьому цьому я так до сих пір і не можу зрозуміти, як же пілоти бачать, куди їм летіти, які ж вони - шляхи небесні.
1739
