Рецензия на книгу

• 

  Аноним8 марта 2016 г.

  Навіть не знаю, до якого жарну я б віднесла цю книгу. В ній стільки всього!!! Але не думайте, що вона від цього гірші. Ні. Це зовсім не так.
  Здається, що спочатку автор вирішив розповісти нам історі життя вчителя малювання з провінційного містечка. Він відкриває таємнці його попередніх стосунків. Розкиває через жіночі образи самого Платона. Стає зрозуміло, яким він був, коли зустрічався с Любою, чи з господинею, у якої спочатку винаймам, а потім і купив половину будинку.
  Та потім, під час грози, коли Платон відпочивав на морі, перед ним промайнув жіночий образ. І з того моменту книга, втім, як і життя головного героя, кардинально змінилась. З цього моменту це вже не роман про любов, це вже детектив і психологічний трилер.
  В містечку, де живе Платон, гинуть собаки. І, як виявилось, подібні події були вже декілька столітть тому. Життя знову зводить його з однією з учениць. Вершті решт, любов до Любові змінює Платона. Фінал може здатись дещо трагічним. Та, хочу сказати, що автор пожалів читача, завершивши книгу саме так. Він подарував надію. А мати в житті надію - це голове.

  23

  1,1K