Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana

  2 марта 2016

  Страшна пєса і немає нічого в українській літературі подібного. Страшний конфлік, страшна розвязка. Споконвічна проблема митця та просто, буденного життя. Що треба класти на жертовник мистецства? Багатство? Мораль? А, може, життя єдиної дитини?
  В цій історії родина стикнулась з бідою: хвора дитина. Маленький хлопчик, котрий лише посміхається і плаче. Щоб його врятувати, треба поїхати до іншої країни, змінити клімат. Але родина не має коштів і єдиний вихід - це продати полотно батька родини. Здавалось би: що тут думати, треба продавати і рятувати маленьке життя! Але не все так просто! Батько не поспішає продавати полотно. Як можна продати незакінчену картину, котра може стати справжнісіньким шедевром? Треба довершити полотно! Мати повинна тримати хворого сина на руках та позувати для батька, щоб він вдало передав всі рисочки і тіні страждання на обличчі. Пригадала "Цвіт яблуна" Коцюбинського, де батько, спостерігаючи за вмираючою дитиною, шукає прекрасне в цій картині, дивиться не як батько на смерть, а як художник...
  Я не буду говорити, чим завершилась ця історія. Кінець вражає і лякає. Не хочеться вірити в те, що можуть десь насправді існувати настільки віддані мистецтву художники.

  8 понравилось

  0

  838