Рецензия на книгу

• 

  anna_petrovska

  23 февраля 2016

  Стівен Кінг "Мізері"

  Ще коли стояла у магазині і роздумувала над покупкою "Мізері", смунівалася,що вона мені сподобається так,як "11.22.63". Виявилось дарма.
  Очікувала багато крові, кишок, усілякі знущання з бідного Шелдона,як і виявилось у кінцевому результаті. Та усього вищесказаного було не надто багато, у порівннні з тим,що ти читаєш 2 книги у одній. Герої настільки реальні,що ти ніби сам стоїш позаду і бачиш,як Пол друкує на машинці. Тобі навіть стає моторошно і гидко, від того, яка Енні. Також тобі шкода її, бо вона психологічно не здорова. Одного разу - ти її боїшся, а перегорнувши сторінок 20 - тобі уже її шкода....Та головне кінець, а точніше "справедливий кінець", коли кожен отримав сповна

  "....Тож із вдячністю та острахом, він зміг. Діра прочинилася і Пол зазирнуву неї, і поглянув на те,що ховалося по той бік, не усвідомлюючи, що його пальці набирали швидкість......не усвідомлюючи, що він писа і плакав"

  2 понравилось

  14