Отзывы о книге Книга гуски
sireniti30 июня 2026Книга дивної дружби
«Не можна розрізати яблуко іншим яблуком. І помаранчу іншою помаранчею теж. Якщо маєш ніж, можна розрізати яблуко, чи помаранчу.»
Що є дівоча підліткова дружба? Таємниці, які довіряєш тільки одна одній, секретні місця, про які знаєте тільки вдвох, обмін фантиками, чи листівками, чи ще чимось колекційним, затишні ночівки, під час яких відчуваєш неймовірну близькість і спорідненість. Майже все це було у Аньєс і Фабʼєн. А ще у дружбі (як часто і в коханні теж) хтось дружить, а хтось дозволяє з собою дружити, бути відОмою. То ж Аньєс такою і була, залежною від подруги, тою, хто дозволяв собою керувати, але частіше маніпулювати. Всіма їхніми витівками, пустощами, забавками завідувала Фабʼєн. Ця дівчинка ніби народилася дорослою, з тисячею планів і ідей в голові. Втім, певне життя з пʼяницею батьком, без жіночою опіки зробило її такою. Це Фабʼєн придумала таку собі гру у написання книжки. Вона вміє складати історії, страшні, але схожі на реальні, а от втілити їх у папері має Аньєс, бо це ж вона ходить до школи, до того ж має гарний почерк. Одного разу гра перестає бути грою, бо книжка таки справді виходить (тут не обійшлося без втручання дорослого, який зацікавився дівчачим проєктом), і Аньєс раптово перетворюється на зірку.
Це стає початком кінця. Бо далі їх життя розділяться. Але спілкування з Фабʼєн залишить відбиток на все подальше життя Аньєс. Що б вона не робила, це буде з оглядкою, - а щоб сказала Фабʼєн. Навіть нова книга писалася памʼяті подруги, правда самостійно.
Меланхолійна і сумна історія дівочої дружби. Підлітковий особливий внутрішній світ, що не піддається уяві дорослого. Вони дружили тому, що протилежності притягуються. І Фабʼєн добре знала свою владу над подругою. А ще… саме Аньєс «слугувала точилом для леза її розуму, й помаранчею, у яку вона завжди врізалася без жодних зусиль.»
«Нельзя разрезать яблоко другим яблоком. И апельсин другим апельсином тоже. Если есть нож, можно разрезать яблоко, или апельсин.»
Что такое девичья подростковая дружба? Тайны, которые доверяешь только друг другу, секретные места, о которых знаете только вы вдвоём, обмен фантиками, или открытками, или ещё чем-то коллекционным, уютные ночёвки, во время которых чувствуешь невероятную близость и родство. Почти все это было у Аньес и Фабьен. А ещё в дружбе (как часто и в любви тоже) кто-то дружит, а кто-то позволяет с собой дружить, быть ведОмой. Вот Аньес такой и была, зависимой от подруги, той, кто позволял собой управлять, но чаще манипулировать. Всеми их выходками, шалостями, забавками заведовала Фабьен. Эта девочка как будто родилась взрослой, с тысячей планов и идей в голове. Впрочем, нелёгкая жизнь с пьяницей отцом, без женской опеки сделала ее такой. Это Фабьен придумала некую игру в написание книги. Она умеет составлять истории, страшные, но похожие на реальные, а вот воплотить их в бумаге должна Аньес, потому что это же она ходит в школу, к тому же имеет красивый почерк. Однажды игра перестает быть игрой, потому что книга всё-таки действительно вышла (здесь не обошлось без вмешательства взрослого, заинтересовавшегося девичьим проектом), и Аньес внезапно превращается в звезду.
Это становится началом конца. Потому что дальше их жизни разделятся. Но общение с Фабьен оставит отпечаток на всю дальнейшую жизнь Аньес. Что бы она не делала, это будет с оглядкой, - а чтобы сказала Фабьен. Даже новая книга писалась памяти подруги, правда самостоятельно.
Меланхоличная и грустная история девичьей дружбы. Подростковый особый внутренний мир, не поддающийся воображению взрослого. Они дружили потому, что противоположности притягиваются. И Фабьен хорошо знала свою власть над подругой. А ещё ... именно Аньес«служила точилкой для лезвия ее разума, и апельсином, в которую она всегда врезалась без всяких усилий.»
29 понравилось148
Комментарии 26
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Мимопробела по отчетам и увидела твою рецензию на эту книгу. Я пока так и не написала, хотя книга понравилась и мыслей было много. А итог, что Аньес вроде бы ведомая, но именно она прожила жизнь так, как мечтала Фабьен, вырвавшись из того болота, где они родились. Но всё же путеводной звездой подруга была. Даже в разлуке в далекой Америке.
Интересно. Люблю книги про дружбу, но наверное, более позитивного толка
Любопытно! По ощущениям от твоей рецензии - непростая книга. Но готова ли я читать про ведущих и ведомых в дружбе? Большой вопрос. Хэх.
Цікаво, але ж, виходячи з твоєї рецензії, дівчатка були співавторками. А зіркою стала тільки Аньес. Чому?