Отзывы о книге Обліковець
sireniti21 февраля 2016І чому розуміння речей до нас приходить так пізно?
Дві купки монет. Срібна і золота. Срібні - то радості, золоті - болі і печалі. Золота купка помітно більша. Міла - золотий багатій. Та це зовсім невесело. Сум огортає навіть обліковця, а він взагалі не повинен мати почуттів.
Українська література, навіть сучасна, чомусь часто сумна і невесела. Смуток і біль дуже часті ії супутники. Напевне, дається взнаки многолітня нелегка історія. А може ми вже звикли плекати свій біль, розчинятися в журбі, розтікатися перлами сліз? Такі ми, визнаю, з цим нічого не зробиш. Більшість з нас.
Міла - ніжна, тендітна. Загублена у часі. Панна з простонароддя. Не за статками, за почуттями, душевним настроєм, за вдачею. Обліковець - він не ангел. Важко сказати, хто він. Не охороняє, веде облік радостям і печалям. Не подумайте, це не історія кохання Міли і обліковця. Все надто складніше. Це історія Міли, яка прагнула любові, життя і щастя. А отримала... купку монет із золота.
Взагалі, скажу, мене багато що дратувало в цій історії. Чесно, ну не вірю я, що десь так ще живуть в Україні. І що до циган ставляться відверто презирливо... Та, власне, це не головне в книзі. А головне тут, вірніше, головна - Міла. Ні, вона не циганка, і не байстрюк якийсь там. Звичайна дівчина. Вона так мало хоче в цьому житті, але це водночас так багато: кохати, бути коханою, бути щасливою. Не судилося, ой не судилося.
Золоті монети обтягували карман обліковця, а Міла впевнено наближалася до свого самого найбільшого розчарування. Зо що тобі так, дівчино? Чому стільки бід і нещасть на таке ніжне серце? Чому саме ти? Немає відповіді. На жаль. Але є надія.
Две кучки монет. Серебряная и золотая. Серебряная - радости, золотая - боли и печали. Золотая кучка заметно больше. Мила - золотой богатей. Но это совсем невесело. Грусть накатывает даже на учётчика, а он вообще не должен иметь чувств.
Украинская литература, даже современная, почему-то часто грустная и невеселая. Печаль и боль очень частые её спутники. Наверное, сказывается многолетняя нелегкая история. А может, мы уже привыкли лелеять свою боль, растворяться в печали, растекаться жемчугами слез? Такие мы, признаю, с этим ничего не сделаешь. Большинство из нас.
Мила - нежная, хрупкая. Затерянная во времени. Панна из простонародья. Не за состояниями, - за чувствами, душевным настроением, по натуре. Учётчик - не ангел. Трудно сказать, кто он. Не охраняет, ведет учёт радостям и печалям. Не подумайте, это не история любви Милы и учётчика. Все намного сложнее. Это история Милы, которая хотела любви, хорошей жизни и счастья. А получила... кучку монет из золота.
Вообще, скажу, меня многое раздражало в этой истории. Честно, ну не верю я, что где-то так еще живут в Украине. И что к цыганам относятся откровенно презрительно... Но, собственно, это не главное в книге. А главное здесь, вернее, главная - Мила. Нет, она не цыганка и не незаконнорожденная. Обычная девушка. Мила так мало хочет в этой жизни, но это в то же время так много: любить, быть любимой, быть счастливой. Не суждено…
Золотые монеты обтягивали карман учётчика, а Мила уверенно приближалась к своему самому большому разочарованию. Зо что её так? Почему столько бед и несчастий на такое нежное сердце? Почему именно она? Нет ответа. К сожалению. Но есть надежда.
37 понравилось263
Комментарии 14
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Я не читала цей твір, але Ваша рецензія мене глибоко вразила, і я хочу його прочитати. Але ж. Як символічно все у цьому творі і нашому житті. Бо ж кажуть: радість - то скороминуще, а горе і біль - то неоціненний досвід, а отже і цінність його вища (це я про аналогію у творі, в моєму розумінні). Треба бути оптимістом, щоб зламати систему, і залишити ті стереотипи з пережитками минулого там де їм місце, тобто у минулому =)
то по ШВ читаешь? заявила Украину, да7
Чудова рецензія! Як і багато інших, вами написаних. Я регулярно читаю ваші відгуки! Мені книга теж сподобалась. І цілком з вами згідна - носити сум в серці, то аж надто наше, аутентичне, ментальне. Генетична пам"ять, мабуть. Предки страждали, а ми це відчуваємо.