Рецензия на книгу
Століття Якова
Владимир Лис
Tanya_Ua6 февраля 2016 г.Життя плине дуже швидко, дні летять, кожен з нас згадує своє минуле.
Яків - найстаріша людина у одному з волинських сіл. Зовсім скоро відмітить століття.
Одного разу в житті ще 95-річного Якова з'являється молоденька Оленка. Старий рятує дівчину-наркоманку від жаливої смерті, але з часом Оленка зникає, не подає вісточку ось вже 5 років. Старенький хвилюється, адже це нещасне дитя було йому як онука, яка відрада. В очікуванні листа від Оленки Яків поринає в своє минуле. Він прожив складне життя, йому є що розповісти людям: бідність, через яку хлопцеві не судилось бути з коханою Улянкою, потім - військова служба, де Яків познайомився зі своєю дружиною Зосею, прихід "Совєтів", Друга Світова війна, ОУН, страшна втрата найдорожчих людей. В Якова є діти, онуки, донька Ольга за ним доглядає, а син Артем живе в далекій Росії, п'є горілку та не збирається навідати батька.
Життя Якова бурхливе, повне емоцій, кохання та війни. А зараз майже 100-літній чоловік - в очікуванні свого останнього дня, того, коли він зустрінеться з коханою дружиною та любими дітьми. Але спершу треба дожити до тих ста років, на які так чекає він та рідні.
Книга вражає правдою, якою б страшною вона не здавалась. Тут немає ілюзій, казки чи містики. Тут життя звичайного українського селянина, його щастя та біль, його втрати та здобутки.4219