Рецензия на книгу

• 

  dolli_k

  24 января 2016

  Історія про загнаність, про безвихідне становище, про вимушений злочин. Про те, що людина настільки сильно переживає знущання над своїм народом, що лють просто переповнює чашу терпіння і переливається через край кров'ю вбитої людини.
  

  
  Я гнів народу і його кара, дихання уст правди, огонь з чорної хмари людської кривди, стріла з його лука...
  

  І ця людина просто зізнається. І хоч тіло його замкнули в клітці, але не змогли знищити запал душі...
  

  
  Бо що з того, що замкнули мене у сей холодний льох, коли ввесь пишний світ, всі барви, весь рух життя отут, у мені, в голові, в серці...
  

  Мені дуже подобається манера письма Михайла Коцюбинського. У його творах таке чарівне поєднання образів, символів, звуків та зображень. Це дуже легко читається, які б теми не піднімалися в творі.

  9 понравилось

  0

  174