Рецензия на книгу

• 

  Cjwsjkjusz12

  21 января 2016

  Століття непотребу

  Ще один приклад безхарактерного і ординарного персонажу.
  Нічим, окрім як сексуального досвіду, Якове життя не вирізняється, от і читайте на 230 сторінках, як Яків любився з малою Улянкою, в якої "груди як диньки", з польською паняночкою Зосею, яка мала дитину від іншого, але втікала від нелюба в глухе українське село, з Гандзею, і навіть з медсестрою Світланою, що порятувала його життя...
  Все змішалося в романі - коні, люди. Бандерівці вбили дружину і дітей Якова, а комуністи вислали його першу любов в Сибір, сам Яків воював то за поляків, то за Сталіна.
  Що ж лишається бідному Якову робити напередодні сторіччя, як згадувати своїх дітей, мертвих і живих, позашлюбних і "законних".
  Коротше, звична для української літератури картина: мелодраматичний роман з кількома вбивствами і нотками сучасності у вигляді наркоманки Оленки і її коханця на джипі.
  Мрак і хаос.

  19 понравилось

  6

  526