Рецензия на книгу
Бот
Макс Кідрук
Аноним18 января 2016 г.Моє нове кохання
Макса Кідрука позиціонують як Принца Жахів і я однозначно можу з цим погодитись. Він цілком обосновано може зайняти місце, що так старанно нагрів до нього Стівен Кинг. А тепер давайте спочатку.
Жив-був собі хлопець Тимур. Працював на українську компанію, що виробляла комп'ютерні ігри. Його задачею було створювати ідеальних ботів, що б ускладнювали процес гри для усіх ігроманів. Був він розумним і привабливим, моторним та креативним. І написав якось він код для замовника з іншої країни. Замовник виявився дещо дивним, адже не видав ніяких вхідних даних, тому Тимур здав сирий код і забув про цю справу.
А через три роки згадав. Та згадав так, що краще б не робив цього.
Неможливо адекватно розповісти про все, що коїться у "Боті" без спойлерів, тому я навіть не буду намагатися, скажу одне: це одна з найкращих книжок, що потряпляла мені до рук. Кідрук змішав триллер, жахи, науку і, увага, гумор, у одній книжці. Зробив це на нашій рідній мові без натяку на діалектизм, що прийшов до нас з Польщі, що так часто трапляється у сучасній українській літературі. Читати цю книгу по частинам неможливо, тому що кожен розділ він закінчує на такій ноті, що зупинитися просто не під силу. Ти хочеш знати більше, більше, БІЛЬШЕ!
Мені сподобалися персонажі, іх образи та модель поведінки, сподобалася атмосфера відлюдненості та законсервованості, сподобалася велика кількість доступно поданих наукових деталей.
Я могла б ще довго розпинатися про те, яка ця книга офігєнна (і, до речі, мене взагалі не лякають нецензурні вислови, вони тут не просто в тему, без них не вдалося б так якісно, чітко та послідовно передати усі почуття, що охоплювали кожного героя "Бота"), але це все марно, просто беріть і читайте.
5 із 5, йде у список найулюбленіших книжок.10325