Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana13 января 2016 г.

  Нове прочитання - нове розуміння. Це правда, що щораз перечитуючи якусь книгу з певним проміжком, дивишся на неї зовсім інкше. Так і цього разу. Цікавий роман, як спосіб зануритися в окупований Київ, подивитися на нього не зі сторінок підручника історії, а ніби на екрані телевізора. Книга-кіно. Роман-хроніка.
  Що таке Перемога у тій війні? Чи була це справді перемога для українців? Діалоги персонажів книги передають дух навіть сьогоднішньої епохи, у їхніх суперечках я знайшла багато спірних думок, таких, які виринають на поверхню навіть сьогодні, а скільки років пройшло!
  Кілька дійових осіб жартували, очікуючи "визволення":
  

  
  

  • Що зробив Гітлер за кілька років, чого не міг досягнути Сталін за 23?
  • Він змусив нас полюбити радянську владу...

  
  

  То ж як оцінювати таке визволення і повернення "рідної армії"? З приходом окупанта люди істерично закопували партквитки та палили комуністичну літературу. А з поверненням "визволителів" панічно ті квитки відшукували. Автор не дає однозначної критичної оцінки і чіткого викладу свого погляду, багато ідей промовляються вустами її персонажів, кожний з яких займає ту чи іншу позицію.
  Це ж треба, які романи публікувались за кордоном! А українська публіка і знати не знала про такі книжки, про таку письменницю.
  У романі багато автобіографічних елементів. Можливо, в образі головної героїні письменниця зобразила себе та свої думки. Під час війни Докія Гуменна перебувала в Києві.Вона на власні очі бачила і відчувала настрої киян, була свідком тих подій,тому на сторінках її роману історія оживає.
  Особливо мене зачепило зображення збентеженого населення, котре лишеможе ставити собі питання "А що буде далі?"
  А далі визволення, перемога, повернення "своєї армії".

  
  "І справді. Тепер уже знов одне одному не вірить, не знаєш, хто свій, а хто чужий. Свобода слова утікає, вступає в права совєтська конституція"

  4

  563