Рецензия на книгу

• 

  klaustrofobia

  30 декабря 2015

  Співай, співай

  Американська письменниця Тоні Моррісон — лауреат Нобелівської премії з літератури 1993 року як авторка, «що у своїх наповнених мріями і поезією романах пожвавила важливий аспект американської реальності». Також вона лауреат Пуліцерівської премії з художньої літератури 1988 року за роман «Улюблена». На II Конгресі американських письменників Моррісон закликала до активної боротьби проти засилля масової культури, до об’єднання всіх демократичних сил в літературі США, при цьому сильно критикуючи американську дійсність.
  

  
  Якщо хочеш полетіти, ти повинен скинути з себе все барахло, щоб не тягнуло вниз.

  «Пісня Соломона» — це книга-притча про пошуки самого себе і свого минулого, в яку органічно вплетені елементи фантазії і вимислу, алегорія і біблійні сюжети. Це розповідь про одну сім’ю, яка втратила себе через бюрократичну помилку, про расові проблеми, які в той час роз’їдали благополучну з вигляду Америку, і про силу любові — але не так, як Ти міг подумати.
  

  
  — Дай но я скажу тобі одну річ, дитинко. Негри отримують імена як доведеться, і точно так само вони отримують все. Як доведеться.
  Очі Дояра застелив туман, і мова його стала туманною.
  — А чому ми не можемо отримати все як годиться?
  — Нам саме так і годиться — як доведеться.

  Все почалося смертю і закінчилося смертю. А які ще варіанти можуть бути у людини з прізвищем Мертв’як?
  

  
  — Смерть так само природна, як життя.
  — Нічого природного в смерті немає. Це найбільш неприродне, що є на світі.

  Так, героя книги звуть Мейкон «Дояр» Мертв’як. Дояр з’явився на світ у родині успішного брокера, який зліпив себе сам і тримав у страсі весь квартал. Неважко уявити, яким був цей чоловік. Він ставив силу грошей і влади у центр всесвіту, прищеплював синові ті ж ідеали. І спочатку Дояр наслідував батька. Він виріс і перетворився на егоїстичного, зарозумілого чоловіка без особливих інтересів і прагнень, який сам про себе говорив, що «у нього немає сильних бажань, таких, заради яких він міг би чим-небудь пожертвувати, заподіяти собі дискомфорт».

  Знаково, що Дояр — це не тільки людина з черствою душею, а й хлопець з фізичною вадою: одна його нога коротша за іншу. Нерідко герої книг мають фізичний недолік, який підкреслює їхню недосконалість, порочність або обмеженість, змушує їх соромитися або ж намагатися перебороти себе. Так вийшло, що молодший Мертв’як вирушив на пошуки своїх предків, накульгуючи через ногу, яка недотягує до землі.

  Імена у книзі Тоні Моррісон відіграють дуже важливу роль. Крім Дояра, в книзі багато надзвичайно цікавих другорядних персонажів. Це його тітка Пілат, яка прожила життя так, як хотіла сама; сестра на ім’я Перше Послання до Коринтян — вона одержала своє ім’я завдяки примсі батька, який, шануючи сімейну традицію, «всім своїм дітям, крім первістка чоловічої статі, вибрав імена, тицьнувши навмання пальцем у Біблію. І куди вже ткнулося, туди ткнулося, він нічого не міняв»; мати Дояра, чий образ прямо-таки уособлює загубленість і пригнічення жінок; кращий друг Гітара, який з цілеспрямованого амбіційного хлопця перетворився на злочинця. Другорядні персонажі у Моррісон вийшли навіть більш самобутніми і оригінальними, на тлі яких Дояр часом здавався блідою тінню.

  
  Всі вбивства жорстокі. Вбити людину — завжди жорстко. У фільмах вам показують, як герой легенько бере кого-небудь за шию, а жертва ледве кашляне — і тут же відійде в кращий світ. Не вірте їм, друзі. Організм у людини живучий. У хвилину смертельної небезпеки людина стає дуже сильною.

  У книзі багато символів, таємних знаків та іносказань. Один з таких символів — це політ. Дояр Мертв’як з’явився на світ у день, коли якийсь зневірений клерк вирішив «навчиться літати», причепивши до спини паперові крила. Таким способом людина намагалася вислизнути від нікчемності життя і зроблених помилок. Сам Дояр розчарувався в житті в дуже юному віці, коли зрозумів, що злетіти йому не судилося. Прадід головного героя Соломон майже в буквальному сенсі відлетів від гноблення і тягаря рабства — і став героєм пісні, що символічно вдвічі. Ну і врешті сам Дояр все-таки зміг злетіти назустріч свободі.
  

  
  Якщо ти жив десь — це місце твоє.

  Книга багатогранна і незвичайна, як об’ємний пазл, який не хоче повністю складатися до останніх сторінок. Читається важко, бо Моррісон складно, розлого пише. Втім, не дарма «Пісня Соломона» — улюблена книга Барака Обами. Це твір про пошук свого «я». Про любов до свого народу. Про расову несправедливість і гніт кольорового населення. Це твір про людські стосунки.

  4 понравилось

  0

  1,5K