Рецензия на книгу

• 

  OksanaSamusenko20 декабря 2015 г.

  Історія шахрайства стара, як світ, а фраза: "До нас їде ревізор" - давно вже стала крилатою. Воно і не дивно, адже для маленького сірого провінційного містечка, де процвітає бюрократизм та корупція, столична перевірка рівноцінна вироку місцевій еліті. Хто проживає у ньому? А склад доволі цікавий: улесливо-лицемірний і гоноровий городничий, який свою посаду розглядає, як джерело сімейного збагачення, його дружина-кокетка з репутацією поважної світської пані, суддя, що за все життя прочитав не більше п'яти-шести книг (невже вся юриспруденція вміститься на сторінках півдесятка видань?), який абсолютно відповідає своєму прізвищу Ляпкін-Тяпкін, двоє цікавих та невгамовно говірких друзів-поміщиків, почтмейстер, повз носа якого неможливо отримати та відправити жодного листа, купці, готові на все, щоб вигідно продати товар, лікар-іноземець, який не знає місцевої мови... Новина про приїзд столичного інспектора наводить паніку. Ще б пак! Кожен боїться за свою шкуру, адже совість давно вже нечиста. Вичислити, задобрити, прислужитись, підкупити... У будь-який спосіб замилити очі перевяряючому. Ревізор вбачається в кожному, і не дивно, що бідний голодний загнаний в борги петербурзький канцелярист зміг обвести все місто довкола пальця. Обман розкриється, шахрай втече, а от чи витримає містечко і його керманичі перевірку справжнього ревізора - питання, на яке автор не дає відповіді. Але певно, що гіркий урок засвоїли усі.

  2

  297