Рецензия на книгу

• 

  SaganFra

  16 декабря 2015

  Неймовірно відверта та болюча книга. В ній стільки правди, яку потрібно знати кожному. Книга про велику трагедію українського народу, про геноцид, про знищення народу як такого. Про Голодомор 1932-1933 років.

  Звичайнісіньке село на Луганщині – Підкопаївці. Люди тут працьовиті, та й земля віддячує добрими врожаями. Мирно плине ріка життя. Люди обробляють землю, вирощують домашню худобу, збирають урожай та думають про наступну посівну; закохуються, одружуються, народжують діточок, а в неділю ходять до церкви. Тихе мирне сільське життя. Якою ж контрастною виявилася оповідь Світлани Талан в наступній частині твору!

  Колективізація, заснування колгоспів, примусові роботи, конфіскація майна та розкуркулення і найвище «досягнення» радянської влади – Голодомор. Автор на прикладі родини Чорножукових показує весь трагізм тих чорних днів. Смерть на кожному кроці, людожерство, крадіжки, вбивства. Голод повністю знищив у людині все людське. Люди стали просто кволими звірами з блискучими очима та пухлими животами. Як же це все страшно! Просто бракує слів, щоб описати всі жахіття. А найстрашніше те, що це все правда. Це все було насправді, це не вигадки!

  Такі книги потрібно читати, щоб навчитися цінувати те, що маєш. Як ми (українці) взагалі вижили!?

  22 понравилось

  16

  388