Рецензия на книгу

• 

  Vikulaska12 декабря 2015 г.

  Ця книга - для мене не просто книга. Це одкровення, політ душі, приголомшлива сповідь людини, яка прожила дуже важке, сповнене болем і втратами життя. Але, водночас, у житті столітнього Якова було й кохання, й щастя, й радощі. Для мене якесь диво, як, ну як авторові вдалося у 237 сторінках так вичерпно, влучно та напрочуд сердечно показати долі головних героїв, саме героїв, не персонажів?! Найдивніше те, що їх життя описано на тлі історії українського народу - трагічної, до болю рідної - так повно та досконало, що іноді пронизує думка, що, можливо, автор володіє "машиною часу" та може переміщуватися у часі, щоб потім передавати людям все, що побачив на власні очі, за допомогою паперу та літер.
  Неодноразово я відкладала книгу, щоб обміркувати ту чи іншу цитату, ту чи "гиншу", як то "кауть" в Загорєнах, подію чи вчинок головного героя. Ніхто не ідеальний, і автор не ідеалізує свого героя, але тим-то він і дорогий серцю читача.
  Ну і, звісно, мова Володимира Лиса. Ці прості діалектні слова, якими пише автор, знають якийсь короткий шлях до душі того, хто їх читає. Вони як пісня жайворонка, як барвінковий цвіт, як посмішка дитини...
  А що є життя для кожного з нас? Що таке щастя? На ці та багато інших запитаннь я знайшла відповідь у цій книзі. Впевнена, що неодноразово перечитаю цей шедевр української літератури - а це саме шедевр, майбутня класика, як на мою думку філолога.
  Мені дуже сподобалися обидва епіграфи, які обрав до свого твору пан Володимир:
  

  
  Що таке життя ваше? Пара, яка з`являється на хвильку, а потім зникає (Соборне послання апостола Якова, 4, 14)
  
  Чуєш, як грає цвіркун?..
  Слухає небо крізь ніч
  Серце комахи.
  (невідомий японський поет 18-ого ст.)
  

  Так само і я слухала крізь день і ніч серце автора, яке співало - то радісну пісню, то сумну. Спів стихає та зникає, як пара, але добре, що є книга, в яку завжди можна заглянути і оновити слід у своїй душі... Прекрасна, просто надзвичайна книга!

  10

  253