Рецензия на книгу

• 

  sireniti5 января 2026 г.

  Вигаданий світ краще реального

  Назва книги як ніколи відповідає сюжету. Це й справді сімейна трагікомедія, і в головних ролях тут батько і дочка. Є ще мати і двоє інших дітей, але про них зовсім мало, адже головне тут відносини між батьком і дочкою, геєм і лесбійкою. Так-так, ніякої помилки. Батько Елісон, крім того, що працював у моргу, був викладачем англійської, любив реставрувати старі речі і господарювати в саду, був ще й геєм, прихованим звісно. Ніколи вони про це не розмовляли, часи були не ті, та й відносини особливо близькими не можна було назвати, та поступово дівчинка здогадалася про все. Як і батько про їі особисту таємницю.
  Елісон веде щоденник, вона хоче зрозуміти себе, свою сімʼю, підспудно вона розуміє, що з ними щось не так, але поки що це просто здогадки: «Чим більше задоволення ми знаходили у своїй творчості, тим більше закритими ми ставали. Наш будинок був схожим на комуну художників. Ми їли разом, але решту часу поглинули кожен своїм заняттям. І в цій ізоляції творчість набувала властивості манії.»
  А згодом батько гине під колесами автомобіля, залишивши після себе ще одну нерозгадану загадку: був то нещасний випадок, чи самогубство? Адже його життя ніколи не було простим, а необхідність приховувати свою сутність була нестерпною.
  Книга не закінчується смертю. Далі йдуть спогади, радісні і болючі. Елісон намагається, хоч може дещо і запізно, пізнати свою близьку, і водночас далеку людину. Це не просто. Бо те, що її батько був людиною неординарною, це факт, а все інше тепер лише здогадки.

  Насправді, сумний комікс, але чудово намальований, і гарно оформлений. І тексту тут багато, нічого самим додумувати не треба, Елісон Бекдел гранично відкрита, адже це не просто автобіографія, а свого роду сповідь, насамперед, перед самою собою.

  P. S. Родзинка цього мальопису - книги. Тут дуже багато згадок про книги, посилання до відомих сюжетів, ототожнювання себе з героями романів. І часто батько і дочка навіть спілкуються з собою за допомогою книг, підсовуючи одне одному, ніби випадково, ту чи іншу книгу з сюжетом, що говорить.

  Перевод.

  Название книги как никогда соответствует сюжету. Это действительно семейная трагикомедия, и в главных ролях здесь отец и дочь. Есть ещё мать и двое других детей, но о них совсем мало, ведь главное здесь - отношения между отцом и дочерью, геем и лесбиянкой. Да-да, никакой ошибки. Отец Элисон, помимо того, что работал в морге, был преподавателем английского языка, любил реставрировать старые вещи и хозяйничать в саду, был еще и геем, скрытым конечно. Никогда они об этом не разговаривали, времена были не те, да и отношения особо близкими нельзя было назвать, но постепенно девочка догадалась обо всём. Как и отец о её личной тайне.

  Элисон ведёт дневник, она хочет понять себя, свою семью, подспудно она догадывается, что с ними что-то не так, но пока это просто домыслы: «Чем больше удовольствия мы находили в своём творчестве, тем более закрытыми мы становились. Наш дом был похож на коммуну художников. Мы ели вместе, но остальное время были поглощены каждый своим занятием. И в этой изоляции творчество приобретало свойства мании.»

  А впоследствии отец погибает под колесами автомобиля, оставив после себя ещё одну неразгаданную загадку: был это несчастный случай, или самоубийство? Ведь его жизнь никогда не была простой, а необходимость скрывать свою сущность была невыносимой.

  Книга не заканчивается смертью. Далее идут воспоминания, радостные и болезненные. Элисон пытается, хотя, возможно, и несколько поздно, узнать своего близкого, и в то же время такого далёкого человека. Это не просто. Потому что то, что её отец был человеком неординарным, это факт, а всё остальное теперь только догадки.

  На самом деле, грустный комикс, но прекрасно нарисованный, и красиво оформленный. И текста здесь много, ничего самим додумывать не надо, Элисон Бекдел предельно открыта, ведь это не просто автобиография, а своего рода исповедь, прежде всего, перед самой собой.

  П. С. Изюминка этого комикса - книги. Здесь очень много упоминаний о книгах, отсылок к известным сюжетам, отождествления себя с героями романов. И часто отец и дочь даже общаются с собой с помощью книг, подсовывая друг другу, как бы случайно, тот или иной томик с говорящим сюжетом.

  32

  156