Рецензия на книгу

• 

  Romashka2810 ноября 2015 г.

  ФЛЕШМОБ - 2015

  Скільки живу все обіцяю собі не знатись з сучасною російською літературою. Для мене це синонім до слова "бульварщина", що з неї взяти. Але, як показує моя практика і бульварне чтиво може заманити, якщо воно приправлене відомим іменем на обкладинці. На гачок відомого імені я попалась цього разу з творінням Макса Фрая "Жалобная книга" і гірко каюсь.

  Я ніколи не кидаю книги недочитаними, стараюсь знайти хоч щось хороше, за що можна зачепитись і довести справу до кінця. Але настав такий момент, коли я дійшла до середини книги і здалася, бо тут просто нема за що зачепитись. Відмінна ж ідея, оригінальна, скільки по ній накатати можна! І в будь-якому жанрі! Хоч трилер, хоч хоррор, хоч драму, хоч комедію... Але ж ні. Макс Фрай писатиме про кафешки, чаї і каву. Про абсолютно недоречну любовну лінію. І ще про страдашки. Персонажі підібрані так, що гірше просто нікуди. Про стиль написання я вже мовчу: герої говорять однаковими словами, використовують однакові вирази, страждають однаковим словотвором і, взагалі, схожі у своїй злагодженості на братів-акробатів. Вишенькою на торті цього словоблудства стала груба мова, матюки тобто. Може я така старомодна, що не розумію змістового навантаження нецензурної лексики, але я затята противниця відомих трьох літер в друкованій літературі, не дивлячись на якість роману і мету, яку ставив перед собою автор.

  Для мене читання цієї книги було знущанням над організмом. Настільки тошно від неї, що хочеться пройтись книжковими магазинами країни і спалити всі примірники, щоб вберегти людей від подібних відчуттів.

  Прочитано в рамках флешмобу за рекомендацією sofiyastav

  20

  267