Рецензия на книгу

• 

  souschuk9 ноября 2015 г.

  Жодного зайвого прийому

  Чим особисто мені сподобалася ця книга, так це тим, що насправді тут є декілька літературних вимірів, в яких можна довго копирсатися.

  Почнімо з того, що назва «Карбід» є посиланням на «Кандід або Оптимізм» Вольтера. Причому автор сам в книзі згадує цю повість та її сюжет, таким чином дещо викриваючи первинну ідею твору. Якщо ви читали «Кандід», то знайдете багато аналогій в книзі Любки. Назви розділів теж відправляють нас до «Дон Кіхота», одному з найкращих романів європейської літератури.

  І якщо провести паралелі між «Карбідом» Любки «Кандідом» Вольтера та «Дон Кіхотом» Сервантеса, то стане очевидно, що це знову ж таки рефлективна критика нашої паскудної дійсності, але через її найбільш розважальну, а отже запам’ятовну форму — висміювання. Тож я би визначив жанр «Карбіда» як філософсько-іронічну повість, а такі книги завжди цікаві, бо вони і розважають під час читання, і дають багато їжі для роздумів.

  11

  943