Рецензия на книгу

• 

  Demetrios

  26 сентября 2015

  Коротенька книжка зі спробою Мея осмислити феномен творчості. Відверто кажучи, мене не сильно вразила, я очікував чогось більшого. Єдине, що дійсно сподобалося, то це ідея про мужність, як про необхідність повністю віддатися справі, при цьому маючи сумніви, що ця справа взагалі до чогось приведе. Це дійсно дуже точна характеристика творчості. Без сумнівів відданість справі перетворюється на фанатизм, а без відданості просто нічого серйозного не зробити.

  Всі інші моменти, зокрема його критика класичної фрейдистської і постфрейдистської концепції творчості як сублімації, мене не дуже переконали. Тобто воно виглядає цікаво, і ніби навіть повірити можна у це, але в реальному житті я такого не зустрічав. Уся серйозна творчість, з якою я зустрічався, це якраз дуже явна сублімація. Єдине, де Фрейд помилявся, це стосовно сексуальності - у творчості відбувається сублімація дуже різнорідних внутрішніх конфліктів і травм, часто зовсім не пов‘язаних із сексуальною сферою (хоча іноді пов‘язаних).

  Ідея про творчість як зустріч трохи банальна, все це значно цікавіше у філософії діалогізму представлено.

  Ідея про творчість як про притаманний людині пошук форми цікава, але мені здається, що це хоч і присутнє, однак не головне. Форму шукають усі, однак не всі стають визначними творцями. Це щось більше загальнолюдське, а не виключна особливість творчих особистостей.

  4 понравилось

  1,5K