Name: Все проростає. З часом все більше
Item: Дерева
Author: sireniti

28 сентября 2025

Все проростає. З часом все більше

Ви стикалися коли-небудь з расизмом? Рано, чи пізно, ця тема от-от та й спливає. Важка, до речі, тема. І, кладучи руку на серце, час від часу, хоч раз за життя, расизм проявлявся в кожному з нас. Хто з нас не вживав слово «ніґер» по відношенню до темношкірого? Не з презирством, не спеціально. І все ж… А що коли расизм почне працювати з іншої сторони? Взагалі-то справедливо, чи не так? Але не дуже приємно. В даному випадку дуже неприємно.

В містечку Мані, штат Міссісіпі раптом почали ставатися дивні вбивства, що набирали просто скаженої масовості. І кожен злочин «звучав» однаково. На місці знаходили двох мерців: тіла білого чоловіка, повішеного на колючій проволоці, з відсутніми геніталіями, і темношкірого, що тримає ті самі геніталії в руці. «Родзинка» злочину в тому, що тіла білих змінювалися, а тіло темношкірого чоловіка спливало на кожному місці злочину знову і знову. Дивне «воскресіння», яке не могли пояснити ні представники місцевої поліції, ні ФБР, ні інші служби, що взялися за розслідування цього інциденту. А тим часом в інших штатах почали відбуватися ідентичні злочини. Ритуальні, без перебільшення вбивства, перешли в якусь масову істерію. Нагадування про гріх білих? Кара за те, що були байдужими? Чи може помста дітям за вчинки батьків? Спитайте про це стареньку, майже столітню бабцю. Можливо, і дізнаєтесь відповідь.

От напевне вперше я не знаю, про що написати в рецензії. Правда, було вже декілька таких випадків, але врешті знаходилися слова і думки. А тут якась пустота. Так не має бути, це неправильно. І все ж … Ця книга, хоч і читалася швидко, і навіть з цікавістю, залишила після себе неприємний осадок. Не додав їй балів і відкритий фінал. Якийсь він вже абсолютно відкритий. То ж залишаю без оцінки.

Перевод.

Вы сталкивались когда-нибудь с расизмом? Рано или поздно эта тема вот-вот и всплывает. Тяжёлая, кстати, тема. И, кладя руку на сердце, время от времени, хоть раз при жизни, расизм проявлялся в каждом из нас. Кто не употреблял слово «нигер» по отношению к темнокожему? Не с презрением, не специально. И всё же… А что если расизм заработает с другой стороны? Вообще-то справедливо, не правда ли? Но не очень приятно. В данном случае очень неприятно.

В городке Мани, штат Миссисипи вдруг начали происходить странные убийства, набиравшие просто бешеную массовость. И каждое преступление «звучало» одинаково. На месте находили двое мертвецов: тела белого мужчины, повешенного на колючей проволоке, с отсутствующими гениталиями, и темнокожего, держащего те же гениталии в руке. «Изюминка» преступления в том, что тела белых менялись, а тело темнокожего мужчины всплывало на каждом месте преступления снова и снова. Странное «воскресение», которое не могли объяснить ни представители местной полиции, ни ФБР, ни другие службы, взявшиеся за расследование этого инцидента. Тем временем в других штатах начали совершаться идентичные преступления. Ритуальные, без преувеличения убийства, перешли в некую массовую истерию. Напоминание о грехе белых? Кара за то, что были безразличны? Может, месть детям за поступки родителей? Спросите об этом старую, почти столетнюю бабушку. Возможно и узнаете ответ.

Вот, наверное, впервые я не знаю, о чём написать в рецензии. Правда, было уже несколько таких случаев, но наконец-то находились слова и мысли. А тут какая-то пустота. Так не должно быть, это неправильно. И всё же… Эта книга, хоть и читалась быстро, и даже с любопытством, оставила после себя неприятный осадок. Не прибавил ей баллов и открытый финал. Какой-то он уж совершенно открыт. Так что оставляю без оценки.