Рецензия на книгу

• 

  SulfurM27 августа 2015 г.

  Думаючи про те, яким саме чином побудувати відгук на цю книгу, я зловив себе на думці, що у відгуках на романи жахів важко обійтися без спойлерів. Адже хочеться зацікавити тих, хто все-таки буде читати відгук, та й потрібно відповісти на звичайне у подібному випадку питання: «Налякала книга чи ні?». І ось тільки намагаєшся зробити щось одне з двох вище зазначених, як поволі починаєш «розкривати карти». Все ж я нижче спробую обійтись без спойлерів, але щось подібне до цього може проскочити.

  Ще один нюанс – читаючи книги жахів, задумуєшся взагалі над природою страху. Це все дуже цікаво, якщо врахувати те, що кожна людина по-особливому відчуває жах, відповідно і різняться об’єкти/явища, які викликають цю емоцію. Але попри всі відмінності, більшість боїться того, що може загрожувати безпеці їхнього життя. Всі фільми/книги жаху побудовані на тому, що їх герої помирають, або постійно знаходяться у смертельній небезпеці. Зрозуміло, що твори Кінга не є винятком.

  Але у «Відродженні» все ж таки є своя особливість. Якщо у більшості книг жах криється в реальному житті, то у цьому романі – вже за порогом смерті. Стівен Кінг створює власне бачення потойбічного світу, і воно зовсім не позитивне. Краще вже жити у тривожній невідомості та вірити у рай/пекло чи реінкарнацію, аніж мати подібні знання потойбіччя.

  «Відродження» - це історія двох людей, долі яких постійно пов’язувались та розходились, щоб надалі пов’язатись знову. Це минуле, яке плавно переходить у сучасне. І в цьому минулому є чимало чудових ностальгічних моментів, як наприклад, розвиток рок-н-ролу в особі головного героя (тут, звісно, помітний автобіографічний відгук автора). Також такий зріз життя дає змогу прослідкувати те, як змінюються персонажі протягом років. Але ключових події тут тільки дві – одна в глибокому дитинстві, а інша – в сучасності. І все, що відбувається між цими ключовими моментами, виглядає, чесно, зайвим – викинути це, і емоційне напруження книги не постраждає. Та, напевно, автору важливо було розповісти читачам власні спогади, уведені у життя літературного персонажу.

  Ще однією «фішкою» Кінга є те, що більшість його героїв володіють надприродними здібностями. У «Відродженні» таких немає, але тут є дещо краще – один з героїв уміє «приручати» силу природи і отримувати за її допомоги речі, які не підвладні розуму. Тільки всі ці надзвичайні можливості вимагають від людини надзвичайної відповідальності. І як показує практика, справитися з ними героям видається найважчим.

  Що ж ми маємо в результаті? «Відродження» важко назвати еталоном жанру, це просто добротна драма з елементами трилеру та жахів. Але в такому широкому полотні оповіді майже будь-який читач з будь-яким тематичним запитом зможе знайти для себе щось цікаве.

  2

  290