Рецензия на книгу
Убить пересмешника...
Харпер Ли
Аноним22 июля 2015 г.ФЛЕШМОБ - 2015
Як же багато я пропустила хороших дитячих книг. І як шкода, що зараз тільки одиниці сприймаються мною саме так, як повинні. Ось і ще один твір, з поетичною назвою «Убити пересмішника», пройшов близько, буквально на відстані декількох міліметрів від мого серця, не торкнувшись його. Моя думка, зрозуміло, жодним чином не скасовує всіх об'єктивних плюсів даного твору, але всі персонажі мені здалися вигаданими, занадто ідеальними, збірними образами, прикладами для наслідування. І навіть діти тут не по роках мудрі та проникливі. І всі істини, роздуми про несправедливість світобудови і висновки про те, що таке «добре» і що таке «погано», мені відомі вже давно, ніяких особистих відкриттів або осяянь я від прочитання цієї книги не отримала.
Дія роману відбувається в роки Великої депресії на півдні Америки в провінційному містечку Мейкомб, штат Алабама. Читаючи цю книгу потрапляєш у світ такої безмежної щирості маленької дівчинки - Джін Луїзи Фінч, що живе разом з братом, батьком-адвокатом і нянькою-негритянка. Книга прониклива, зворушлива і чесна. Перед очима читача виникають традиційні для провінційної Америки 30-х років минулого сторіччя образи: кумасі-сусідки, які люблять попліткувати, поважні пані, що сидять за чашкою чаю, лікар, шериф, священик, адвокат, суддя, колоритні образи чорношкірих. В масштабі одного провінційного містечка авторка зібрала найяскравіші образи тогочасного світу, з усіма чеснотами і недоліками. Світ показаний очима дітей, але погляд їх не замутнений забобонами і помилковими догмами.
Це багатогранний твір, це роман про життя і побут сім'ї, про дитинство двох дітей, про протистояння білих і кольорових, що тягнеться з минулого, про чесного адвоката, який намагається прищепити важливі якості своїм дітям, про провінційне суспільство, про терпимість і нерозуміння, про чесність і довіру. Батько двох дітлахів, адвокат Аттікус Фінч - людина твердих переконань і високих моральних принципів. Він вважає головним у вихованні дітей не зовнішній лоск, а внутрішній світ, якості особистості, риси характеру, переконання. Головне - чесність, відповідальність за свої слова і вчинки, почуття справедливості, стриманість, стійкість перед обличчям незгод, взаємовиручка.
Історія дорослішання Джін Луїзи і Джима, ми бачимо як протягом часу змінюються і знаходять чіткість їх переконання, погляди на життя, людей, справедливість. Вони напрочуд тонко відчувають натури, глибоко переживають несправедливість і розуміють ті речі, які більшість дітей їхнього віку навіть не вважають важливими. Ми бачимо, як вони змінюються, осягають життєві уроки і вчаться жити за законами цього світу, що найчастіше дуже непросто.
"Убити пересмішника" - вбити дитину, її чисту душу. Втягнути її в жахливий світ забобонів, дурних правил, вилити на неї весь цей бруд і залишити розбиратися з цим.
Прочитано в рамках флешмобу. Дякую leprofesseur за рекомендацію.
1658