Рецензия на книгу

• 

  Аноним30 июня 2025 г.

  Що залишиться після них

  З цією книгою якась містика. Вона світиться, що прочитана, але за пошуком не знаходиться. Дивина. Рецензія теж не буде відображатися?

  Ну а тепер по суті (хоча напевно багато слів не буде, бо прочитано давно, враження так собі, тож… ).

  Насправді, нічого містичного в цій історії немає. Сама що не є реальність з, можна сказати, драматичними мотивами.
  Франція. Кінець двадцятого століття. Підлітки на порозі дорослого життя в одному з провінційних містечок. Всі їхні думки про випивку, секс, самокруточку. Лінивий плин часу, бездумні, іноді зухвалі вчинки. Вони дивляться на своїх батьків - робота, пару вихідних, робота - і не хочуть бути такими, як вони, але, десь видно на рівні підсвідомості, розуміють, що їх чекає те саме. Просто, хто родився в заможнішій родині, матиме трохи більше привілей. А поки що вони ніби рівні. Закохуються, ревнують, сходять з розуму так, як тільки дозволяє юність. Чотири літа, майже схожі одне на одного. Нічого особливого не стається, просто рефлексуючі підлітки, які не мають ні мрій, ні планів, просто дорослішають, щоб прожити таке ж сумне і безнадійне життя.
  Книга сама по собі не така вже й погана, як може здатися по моєму відгуку. Але в ній немає жодного персонажа, який би зачепив, заставив хвилюватися, співчувати. Я таке не люблю.

  Дальше...

  С этой книгой вышла какая-то мистика. Она светится, что прочтена, но за поиском не находится. Удивительно. Рецензия тоже не будет отображаться?

  Ну а теперь по сути (хотя наверняка много слов не будет, потому что прочитано давно, впечатление так себе, поэтому…).

  На самом деле ничего мистического в этой истории нет. Самая что ни есть реальность с, можно сказать, драматическими мотивами.
  Франция. Конец двадцатого столетия. Подростки на пороге взрослой жизни в одном из провинциальных городков. Все их мысли о выпивке, сексе, самокрутке. Ленивое течение времени, бездумные, иногда дерзкие поступки. Они смотрят на своих родителей – работа, пару выходных, работа – и не хотят быть такими, как они, но, где-то, видно на уровне подсознания, понимают, что их ждёт то же самое. Просто, кто родился в более богатой семье, будет немного больше привилегий. А пока они вроде бы равны. Влюбляются, ревнуют, сходят с ума так, как только позволяет юность. Четыре лета, почти похожие друг на друга. Ничего особенного не происходит, просто рефлексирующие подростки, не имеющие ни мечт, ни планов, просто взрослеют, чтобы прожить такую ​​же печальную и безнадежную жизнь.

  Книга сама по себе не так уж плоха, как может показаться по моему отзыву. Но в ней нет ни одного персонажа, который бы задел, заставил волноваться, сочувствовать. Я такое не люблю.

  KillWish
  1/9

  43

  214