Рецензия на книгу

• 

  pchichachu4 июля 2015 г.

  Цікаво, що за рідким випадком вдається настільки захоптись екранізацією книги, щоб захотіти прочитати її (усі ми знаємо провальні спроби режисерів і ко. передати на екран чудові романи чи навіть повісті, і яким Г. вони після цього стають). Так ось, подивившись наповненим по вінець символізмом і нерозкритих таємничих домислів я твердо вирішила шукати відповіді безпосередньо у першого джерела - Жозе Сарамаго і його книги "Двійник". Оскільки фільм залишив у мені невиправне захопливе враження, я очікувала звісно ще більш феєричного повтору у книзі. Just total disappointment! Все, все і все. Починаючи із стилю написання - себто проза, без будь яких пунктаційних переходів на діалог і навіть абзаців...(на любителя, важко читається і втрачається нитка повісті..але звикаєш з часом). Напевно іспанці тільки у фламенко та за болідом Ф1 такі емоційно виразні, бо на письмі цей підстаркуватий джентельмен з великою горою премій міжнародного маштабу, просто вводить у глибоку дрімоту...уф. Але в мене на меті було прочитати книгу будь якою ціною, і переборовши бар"єр у 1/3 цікаве почало відбуватись. І тут було не відірватись від насиченості подій (варто зуважити, що в фільмі, що на письмі сюжет однаковий), хоча таке прямолінійне закінчення як у книзі, набагато краще обігране в самій екранізації..

  1

  88