Рецензия на книгу

• 

  crazy_squirrel22 июня 2015 г.

  Щастя вимірюється в котах! Щоб були руді й білі, чорні й у шкарпеточках, пухнасті, гладенькі, смугасті, плямисті і — муркотливі)
  Галина Вдовиченко — явно котячий аддікт. Адже у її книзі оселилися не більше й не менше, а аж 36 і 6 котів! Не 42 (який би сакральний сенс не мало це число), а саме 36 і 6 — 36 дорослих і 6 малюків. Оселилися вони тут цілковито за власним бажанням, майже не запитуючи ні в кого дозволу. І кожен, звісно, цілком самодостатня особистість, зі своїм неповторним характером і неповторною зовнішністю (яку так гарно зобразила Наталка Гайда).
  Ось, знайомтеся — це Хавчики:
  
  

  
  Справжні ненажери. Понад усе люблять попоїсти. Хай там що, головне — аби було що пожувати. … Хавчик. Світить ребрами, їсть багато, проте завжди голодний. Ковбасюк полюбляє ковбаску. Ля Сосис — сосиски, грубенький безхвостий Сордель — гарячий прихильник сардельок, для Шкуряка найбільші ласощі — ковбасні шкірки. А Шпондермен найбільше поважає шпондер (хто не знає — це така грудинка з прошарками сала, або ж бекон).

  А це — Коти з сусідньої брами, мої улюбленці (особливо Беркиць):
  
  

  
  Сплюх любить спати. Чистюх раз за разом чиститься, вилизується і струшує з себе невидимі порошинки. Неймовірний акуратист. Мурчик мурчить класичним котячим «мурр», Нявчик нявчить не менш класичним «няя-ав!». Коли вони разом, виходить «мур-няя-ав!». Бровчик має кумедні рухливі брови, він бровами таке виписує — від сміху годі втриматися. А Беркиць дуже вразливий котик. Щось його налякає, він очі заводить під лоба — і беркиць!

  Історія насправді простенька і, можливо, навіть трошки награна й дитяча. Проте коти тут настільки живі й справжні, що аж відчуваєш, як вони дряпаються тобі на плече і дивляться великимисумнимиоченятами, як тільки спробуєш щось з’їсти.

  Читайте і муркотіть :)

  17

  1,5K