Рецензия на книгу
Мати все
Люко Дашвар
lera_indigo275 июня 2015 г.- .... Ти дівчину хоч... любиш?
Платон задумливо кивнув:- Я її відчуваю.
- Та ні, чекай! То дурня. Любов...
- Любов - ідея, - перебив Платон. - Любов існує незалежно від людей. Люди... Вони воюють, воюють, аби тільки захопити цей трофей - любов. А на війні справедливості нема, доброї волі нема - тільки кров. Поки хоробрий своїм життям торує шлях, підлота головний трофей уже за пазуху кладе. А хоробрий усіх переміг, до скарбниці дорвався, дивиться - трофеї всі такі дрібні та негідні. А щось же треба взяти. Не дарма ж воював. Не з порожніми ж руками з битви повертатися. Любов - трофей битви. Годі шукати гармонію. Краще відчувати того, хто тобі потрібен.
Уся книга - це суцільні протиріччя та загадки. Із самого початку тримає в інтризі, та ще й так, що боїшся хоч одне слово пропустити - бо ж потім не зрозумієш, про що ішла мова.
Автор переносить нас у чарівну і навіть трішки непривітну столицю. Впізнаєш назви вулиць, уявляєш...
Головна героїня, - Ліда Вербицька, зі знатного інтелігентного роду лікарів Вербицьких. Так і виросла стриманою, вихованою і слухняною. Проте, у неї є дві таємниці. Останню ж дізнаємося укінці, з першою стикаємося із самого початку. І тут підуть одні контрасти і незрозумілі думки: чи то брат її Платон справді розумово відсталий, чи просто геній? у неї настільки жорстока мати чи настільки любляча, що готова піти на все? Ліда справді така стримана і спокійна чи це тільки на перший погляд? І тебе шарпає то в одну думку, то в іншу.
ЧОМУ КНИГУ ВАРТО ЧИТАТИ?
Тому що затягує, сильно-сильно, аж незчуєшся, як до ранку читаєш.
Раджу не закидати її, так як я, - на цілий рік. Потрапила до рук - читайте, як би гірко і неприємно, моторошно і незвично з самого початку не було б.
«І взагалі, всі нормальні люди — звичайні, а ті, що вважають себе надзвичайними, просто пихаті хворі потвори.»
ПРИМІТКА:
Слідкуйте за годинником, бо ще ж зранку й на роботу спізнитесь. Для страховки краще читати у вихідні дні :)2213