Рецензия на книгу

• 

  DanaZar8 мая 2015 г.

  - Маски геть!

  Перший крок до Кінга був з десяток років тому через "Керрі", але чи то була мала, чи то щось інше, але не пішов він мені. Декілька років опісля був другий крок - "Темна вежа. Шукач". Другий крок був ще гіршим. І ось тепер! Тепер я зрозуміла, чому Кінг у всіх на вустах, чому його читають, чому ним захоплюються.

  Книжку купила навмання, повертаючись з відпустки, щоб не сіла батарея на багатостраждальному телефоні. На пероні зачиталась так, що час до поїзда пролетів хвилиною. Але по приїзду додому було стільки справ... Коли я взяла книжку другий раз, Оверлук мене вже не відпустив. Розтягувала довгенько, але фінал проковтнула моментом!

  Яка ж чудова книга!.. Деякі історії приносять позитивні ємоції, деякі змушують задуматися, торкають щось у душі, а "Сяйво" Кінга пробудило в мені тривожність, мені було дійсно лячно! Таке не завжди можна відчути! Велика дяка Стівену за сяйво Дені, яке провело нас живими через Оверлук. Мої улюблені місцини: номер 217 та дитячий майданчик - залишаться зі мною назавжди.

  П.С. Мені ж до дідька цікаво, який би кінець придумав своїй п'єсі Джек!
  9/10

  5

  15