Рецензия на книгу

• 

  ludas19891 марта 2025 г.

  Привид минулого в усіх можливих значеннях

  "Він точно знав, що вона мала на увазі: знайти місце, де можна любити те, що ти обрав, — і не потребувати дозволу, — оце і була свобода."

  Почала читати цю книгу, паралельно дочитуючи "Ukryte działania". І це настільки різні історії, що мені важко поєднати до купи факт расизму. Так, расизм або є, або немає. Та все таки це два абсолютно різні рівні ненависті.

  Впевнена, що стиль авторки не для мене, важкий для сприйняття. Можливо, я більше ніколи не візьму її творів а руки. Вони можуть покалічити, змінити читача. З книгами Тоні Моррісон є "до" і "після". Історія в якій немає щастя і не може бути хеппі енду.

  
  "Повсякденне життя забирає всі сили. Майбутнє — це захід сонця; минуле — це те, що має лишитись позаду. А якщо воно не лишається, то потрібно його затоптати. Рабське життя, вільне життя — кожен день був випробуванням і судом. Ні на що в цьому світі не можна було розраховувати, бо, навіть якщо ти сам був рішенням, то ти ж був і проблемою."

  На написання книги авторку надихнула реальна історія. Про що вона пише в передмові. Маргарет Гарнер вбила власну доньку, і збиралася вбити інших дітей та себе, аби не повертатись у рабство. Ніколи не могла зрозуміти дії таких матерів, про що вони думають, яка в цьому логіка. "Кохана" саме про таку жінку. Моя думка не змінилась, але точно стало важче думати погано про неї.

  Рабство - одна з найбільших трагедій людства, цього не змінити.

  
  "Вона ніколи не зможе замкнути це коло, відповісти на всі питання, які можуть постати. Якщо не зрозуміють, вона не зможе пояснити. Бо правда була простою, а не довгим переліком квітастих тканин, дерев, егоїзму, мотузок навколо щиколоток і колодязів."

  Однозначно, я дізналася багато нового. Немає нічого цікавого у рабстві, історичній ганьбі цілої нації. Є речі, які стали відкриттям, але хочеться забути. Немає поняття, як ставити оцінку, бо книга не може подобатися.

  15

  327