Рецензия на книгу

• 

  Lina-Alina

  20 апреля 2015

  Одного разу прибігла на подвір’я комісія, вганяє щупи в землю, запитують: «Де ти їжу береш, що не здихаєш?» Знайдено буряки і тепер скоро кінець.

  
  
  

  Я не хочу переповідати твір, не хочу писати про образи, а хочу лише написати про мої власні почуття.Жах...страх...мурашки по шкірі...відверта огида... Це ті почуття, які в мене виникали на протязі усього роману. Жах тому, що до людей ставились гірше, ніж до челяді. Страх наповнював душу від самої думки про те, що ось так вільно могли прийти у хату і забрати все до останньої крихти. Мурашки по шкірі від невинних смертей. Відверта огида до влади. Влада - це зло у будь-який час і будь-яку епоху. Всі її прояви - зло. Я гадаю, що цей твір занадто тяжкий для школи.

  2 понравилось

  0

  155