Рецензия на книгу

• 

  Dariamr7 февраля 2025 г.

  Книга розповідає історію звичайної людини, яка проживає своє життя без героїчних подвигів чи видатних досягнень. Вільям Стоунер — простий хлопець із фермерської родини, який випадково відкриває для себе літературу, стає викладачем і присвячує своє життя університету. Це роман про буденність, про незначні, на перший погляд, вибори, які врешті-решт визначають долю людини.

  Мені сподобалося, що Вільямс передає життя Стоунера без прикрас: його кар’єра, шлюб, конфлікти та дружба зображені з реалістичністю, яка вражає. Це роман про втрати, про компроміси, про любов до своєї справи, навіть якщо вона не приносить ні слави, ні особливих здобутків. Його життя могло би бути іншим, якби він приймав інші рішення, але хіба не так само можна сказати про будь-кого з нас?

  Останнім часом я читаю більше схожої літератури, наближеної до сучасності, хоча "Стоунер" уже вважається класикою. Його тема та стиль дуже нагадують романи Річарда Руссо, особливо "Безпосередню людину" — можливо, через спільну тематику викладання та буденних викликів академічного життя. Обидва автори зосереджуються на людях, яких суспільство вважає звичайними, але чия внутрішня драма та боротьба не менш значущі, ніж у великих історичних постатей.

  Що мені найбільше сподобалося в "Стоунері", то це те, як Вільямс змушує замислитися над питанням правильних вчинків, жертв або втрачених можливостей. Це історія шлюбу, викладання, батьківства, але передусім це історія людини, яка просто жила — і цього достатньо, щоб її життя було варте уваги. Книга особливо сподобалась мені через тему літератури та академічного життя, які завжди викликають у мене інтерес. Це приємна історія, яку варто прочитати, і яка сподобається багатьом. Це книга, до якої можна звернутися як у тяжкі часи, так і у звичайні дні, щоб отримати задоволення та замислитися над власним життям.

  10

  313