Рецензия на книгу

• 

  Artemissia9 апреля 2015 г.

  Ніколи не сприймала сучасну українську літературу всерйоз. Ообсливо після невдалих спроб прочитати щось із творчості Ірени Карпи. Однак, я ризикнула і купила "На запах мяса" Люко Дашвар. І не розчарувалась. Цей роман змінив моє ставлення до оточуючого світу і людей зокрема. Натхненна оригінальним стилем авторки, вирішила прочитати і "Мати все".
  Як вже писали нижче, Дашвар у своєму стилі, порушує високе, описуючи насущне земне життя. В цілому, книга також змушує задуматись над тим, чи таке вже безтурботне твоє життя, чи можуть близькі тобі люди брехати у вічі, і що варто завжди памятати, хто ти і звідки, якого роду-племені. Ще хочу сказати окреме дякую авторці за таку яскраву постать як Іветта Андріївна Вербицька. Очевидно, вона задумувалась автором як антагоніст до своєї дочки, Ліди, однак мені вона нейовірно сподобалась. Така розумна жінка, стійка, сильна і витривала, все своє життя працювала на честь свого прізвища, врятувала багато людських життів, виховала чудову дочку і сина. Вона - істинна леді, чим і викликає захват. Також чудова матір, заради власних дітей ладна душу продати. Не розумію, чому більшість її засуджує. Та ж сама Ліда - лише бліда тінь Іветти, хоча є істинною Вербицькою. щодо сина Іветти, то тут або недоопрацьовка авторки, або я неуважно читала. Чому так і не розкрили, яка в нього хвороба і в чому секрет його унікальності? Як персонаж він цікавий, але відчувається недосказанність щодо його образу.
  В цілому, книга залишає по собі приємне відчуття, змушує задуматись, однак є менш епічною, ніж "На запах мяса".
  Тверда девятка.

  2

  195