Рецензия на книгу

• 

  Virna27 марта 2015 г.

  Пожалуй, не зря я обходила Кинга столько лет.
    Даже наименее мистический и наименее устрашающий роман не дал понять за что автора так сильно любят. Это ж сколько надо терпения чтобы прочитать такой талмуд. При том что динамика практически отсутствует, тематика крайне американская и в большинстве не интересна, и не цепляет.
  А главный герой это особая песня. Как можно брать на себя супер миссию, а потом бесконечно сомневаться во всем постоянно ныть.
  Может все эти восемьсот страниц были попыткой написать любовный роман? Потому что реально большая его часть это история отношений ГГ и его новой большой любви, с которой они изначально "могли бы стать только друзьями". Должна сказать эта идея тоже провалилась: было скучно, предсказуемо и еще раз скучно.
  Финал действительно мог спасти ситуацию, но к сожалению не витягув тонущий лайнер.
  Скучно, скучно, а потом еще немного скучно. Вот и все.

  Мабуть, таки не дарма я оминала Кінга стільки років.
  Навіть найменш містичний та найменш страхітливий роман не дав зрозуміти за що автора так тяжко люблять. Це ж скільки треба терпіння щоб прочитати такий талмуд. При тому що динаміка практично відсутня, тематика вкрай американська і в більшості не цікава, і не зачіпає.
  А головний герой то окрема пісня. Як можна брати на себе супер місію, а потім безкінечно сумніватись у всьому постійно нити.
  Чи може всі ці ВІСІМ СОТЕНЬ сторінок були спробою написати любовний роман? Бо реально більша його частина це історія стосунків ГГ і його нового великого кохання, з якою на самому початку вони "могли б стати тільки друзями". Мушу сказати ця ідея теж провалилась: було нудно, передбачувано і ще раз нудно.
  Фінал дійсно міг спасти ситуацію, але нажаль не витягув потопаючий лайнер.
  Дайте яду, бо втоплюсь. Скучно, скучно, а потім ще трішки скучно. Ось і все.

  33

  228