Рецензия на книгу

• 

  Аноним26 декабря 2024 г.

  З перших сторінок цієї книги я зрозуміла, що переді мною справжня класика. Роман написаний простим, але водночас захопливим стилем, який нагадує побудову «по спіралі»: кожен новий виток сюжету розвиває події та відкриває деталі з минулого. Авторський стиль — окремий вид задоволення. Усе написано чітко, без зайвих деталей, із динамічним і водночас зрозумілим наративом, що тримає увагу від початку до кінця.

  Як і в будь-якій хорошій книзі, тут є герої, яким можна співчувати. Особливо мені сподобався образ самого Хрещеного батька. Під час читання розумієш глибше, що означає це поняття. Воно відкривається в несподіваних фарбах: це не лише глава кримінальної організації, а й своєрідний «патріарх», який об’єднує сім’ю, зберігаючи традиції й баланс сил.

  Особливо вражає цінність відтворення внутрішньої кухні мафії. Маріо П’юзо майстерно змальовує «чорну сторону» життя, яка сповнена страждань, болю, крові та смерті. Проте, читаючи книгу, варто пропускати ці моменти через власний моральний фільтр, розуміючи, що це лише художній вимисел.

  Мені знадобився майже рік, щоб прочитати  цей твір, і тепер я шкодую, що не зробила це раніше. Це справжній шедевр! Автор настільки майстерно описує внутрішню кухню мафії, що іноді здається, ніби сам був її частиною. До речі, такі теорії справді існують.Тепер, прочитавши книгу, я з нетерпінням хочу переглянути екранізацію. «Хрещений батько» — це той роман, який залишає незабутнє враження, змушує задуматися про межі між добром і злом, а також відкриває захопливий, хоч і небезпечний світ мафії

  11

  419