Item: 373
Rating: 4
Author: blue_blue_leo

7 марта 2015

Незадовго перед цим я читав збірку давно відомої мені Галини Крук. Наразі, за великим рахунком, лише знайомлячись з поезією Маріанни Кіяновської, зловив себе на одному протиставленні. Тексти Крук, написані кілька років тому, сприймаються так, ніби автор якимось дивовижним чином знала про актуальні події. Вірші Кіяновської, написані під час актуальних подій, сприймаються так, ніби були написані кілька років тому. Вони несуть в собі передчуття чогось страшного, але поетка старанно уникає ясної розповіді про свої страхи. При цьому ти весь час у напрузі – шукаєш ознаки сучасності ледь не у кожному символі.

…Я ж – недоріка, майже як Мойсей. То як мені сказати, що настали Такі часи, мов кола по воді?.. Що Слово Богом бути перестало?.. А як не Бог – нащо воно тоді?

А ще важко не помітити певну кількість слів, які повторюються і повторюються всю збірку. «Бог», «смерть» і «любов» - зустрічаються, мабуть, найчастіше.

3 понравилось

Отзывы о книге 373

373

Комментарии 0