Рецензия на книгу

• 

  ElenaOO7 ноября 2024 г.

  Меллорі Квін вже 18 місяців у зав’язці. Кілька років тому успішне життя школярки-спортсменки пішло шкереберть. Травма, медикаменти, розрив із родиною, наркоманія та майже загибель. Але дівчина взяла себе в руки і намагається повернутися до повноцінного життя. Завдяки своєму наставникові (у книжці – спонсор) та особистим якостям вона влаштовується нянею у родину Максвеллів, які живуть у шикарному будинку у передмісті Філадельфії. Родина нещодавно оселилася в районі і живе досить замкнено. 5-річний Тедді одразу прив’язується до Меллорі і вони чудово проводять літо, гуляючи лісом, купаючись у басейні, граючи у Леґо та вигадані історії про Країну Оз. А ще Тедді багато малює. Мати каже, що ця майже одержимість малюванням з’явилася у хлопчика після переїзду. Звичайні дитячі малюнки із тваринками та сонечком одного дня починають турбувати Меллорі, адже на них з’являються моторошні сюжети: чоловік тягне жінку з довгим чорним волоссям по лісу, хтось душить жінку, чоловік закопує жінку у глибокій ямі… А потім кола і палички, притаманні всім дитячим малюнкам, змінюються майстерно виконаними малюнками олівцем. Більше того, одного разу підгледівши за Тедді під час тихої години, Меллорі бачить, що малює він правою рукою, хоча є шульгою! Чи справа тут в уявній подрузі Ані? Чи ця Аня – привид Енні Барнетт, яку, за місцевою легендою, вбили у котеджі, в якому живе Меллорі? Дівчина розуміє, що маючи історію залежності та ще не пройшовши шлях повної реабілітації, їй мало хто повірить. Тим паче, що батьки Тедді наголошують на нерелігійності і відкидають будь-які ненаукові пояснення.

  Якщо ви не проти нотки містики у трилері, то цей роман може стати непоганим вибором. Принаймні, я давно за книжкою не лягала спати, поки не дочитаю. Мені сподобалася сама героїня. Не зважаючи на величезні проблеми у минулому, вона спромоглася досить швидко стати на шлях зцілення. Її наставник/спонсор підтримує її та повертає до давнього заняття – бігу, розробляючи індивідуальну програму. Меллорі здається сильною особистістю та рішучою у новому виборі. Але був один момент, коли в стані стресу вона відшукала у аптечці баночку із оксикодоном. Та була порожня. Але чи наважилася б вона взяти її, якщо б в ній були пігулки? Тут така внутрішня боротьба! Сама переживала :) Її щира симпатія до хлопчика, турбота про нього та бажання допомогти також дуже імпонували.

  Цей містично-психологічний трилер читається дуже легко, оповідь справді затягує. Автор вміло нагнітає атмосферу і ти не можеш відірватися, аж поки не дізнаєшся що ж там насправді. Текст доповнюють малюнки, деякі з них дійсно моторошні (хоча в деяких і помітно, що не все, власне, малювалося).

  Великим сюрпризом, що викликав ностальгічну усмішку, стало слово «убоїще», яке я стріла у тексті. Мене так бабуся називала у дитинстві :) Ну, бо я таки була тим убоїщем :) Спасибі перекладачеві, що вона таки виділила декілька фраз, які Меллорі промовляла Філадельфійською говіркою. Це було прикольно :)

  10

  527