Рецензия на книгу
Я, Паштєт і армія
Андрій Кузьменко
Аноним12 февраля 2015 г.Я думав, що важко буде слухати іронічний голос Андрія лише за кілька днів по його смерті. Але саме таким іронічним та химерним я пам'ятаю і пам'ятатиму його. Написати про службу у війську так, щоб це не виглядало проїдженими армійськими анекдотами і водночас було цікаво й смішно - це талант. Як і його пісні з такими простими словами про такі глибокі речі...
Тобі щастило у цьому житті, Андрію, хай пощастить і у потойбіччі... Вічна пам'ять.Думал, будет трудно слышать иронический голос Андрея спустя лишь пару дней после его гибели. Но именно таким ироническим и взбалмошным я помню и буду помнить его. Написать о службе в армии так, чтобы это не смахивало на приевшиеся армейские анекдоты и в то же время было смешно и интересно - это талант. Как и его песни с такими же простыми словами о таких глубоких вещах...
Тебе везло в этой жизни, Андрей. Пусть повезет и по ту сторону... Вечная память.572