Отзывы о книге До встречи с тобой

  • Аватар пользователя
    GaLina_KGB
    30 января 2015
    «Эй, Кларк!»

    Я довго думала, що написати про «До встречи с тобой». Перед прочитанням була настроєна на любовний роман (по відгуках і позиції самого автора), а вийшло все не так просто. Десь на середині перестала розраховувати на хепі-енд. Навіть не уявляла який фінал в такій історії можна вважати хепі-ендом. Враження поділилися на "оце було дуже добре" і "оце було зовсім погано". Однозначно перейти на одну сторону я не змогла, а враження від книги так і залишилися суперечливими. Тому ось вам мої ЗА і ПРОТИ:

    "+" Книга дуже легко читається. Незважаючи на обрану серйозну тему про життя квадриплегіка, багато етичних проблем, текст написаний просто і читається швидко. Позитивні асоціації. Суб’єктивно мій пункт, тому що ця історія нагадала мені сюжет фільму «1+1» («Intouchables»), заснований на реальних подіях, який мені дуже навіть сподобався. Наявність гумору. Сарказм головного героя легкий та природний, його багато і він гармонійно вписується в текст. Другорядні персонажі. Окрім головних героїв достатньо уваги приділено їх оточенню. Фінансові проблеми родини Кларків, всезнаюча сестра Тріна, спортивна кар’єра "Бігуна"-Патрика, зради містера Трейнора, строгий характер місіс Трейнор та ще багато дрібних сюжетних ліній. Дружба головних героїв. Рівно до того моменту, де це ще була дружба. Я так захопливо чекала коли ж вони нарешті стануть друзями, почнеться обговорення різних тем та взаємні жарти, що навіть не замітила коли це сталося, настільки поступово та природно все описано. Звертання по прізвищу. Якось по-особливому звучали ці звертання Уілла до Лізі. Такий непомітний прояв довіри і дружби.

    "--" Любовна історія. Мені здається, вона там була зайвою. Не можна дружбу портити любов'ю. Цей пункт саме більше мене засмутив. Луіза Кларк. В розповіді від імені сиділки Натана головна героїня вийшла якоюсь легковажною та безвідповідальною. Після цього розділу Лізі просто перестала мені подобатися. Неоднозначний "настрій" твору. З одного боку книжка сумна і серйозна: багато думок і розмов про життя з інвалідністю. А з другого боку весела і розважальна: трошки дитяча та наївна героїня, знову ж таки недоладна любовна історія, в якій місцями вискакували заїжджені бульварні фрази на зразок "от нее веет непритворной сексуальностью" або "запах теплого немытого мужского тела". Історія і толком не весела, і не зовсім печальна. Склалося враження, що зліпили "все лучшее сразу". Обкладинка. Силует тендітної дівчини з білим голубом на фоні рожевого замку? Ви би повірили, що під такою обкладинкою історія про приреченість, гнів, біль, страждання, соціальну нерівність та евтаназію?

    Багато плюсів і мінуси різної тяжкості. В результаті, я вирішила перевагу в пів бала надати пунктам ЗА, дякувати вони були. Щодо самої серйозної теми – евтаназії, то я, як і автор, утримаюся від прямого виявлення своєї позиції. Чесно кажучи, з великої кількості аргументів, наведених у вигляді дискусій героїв, я так і не сформувала особисту думку з цього приводу, тому просто прийняла розв’язку історії такою, як вона є.

    P.S. Порадувало (маленький спойлер). Початок другого розділу, с. 28, від імені головної героїні: «Я вовсе не туповата. Пожалуй, пора прояснить этот вопрос». Та давно вже пора))))

    like7 понравилось
    45

Комментарии 0

Ваш комментарий

, чтобы оставить комментарий.

Комментариев пока нет

Комментариев пока нет,
ваш может стать первым