Рецензия на книгу

• 

  Аноним12 января 2015 г.

  Пока есть руки, ноги и на плечах голова,
  Пока ты на что-то годен, кончай жалеть себя!
  Ты молод и свободен, а значит у тебя есть всё!
  Пока ты на что-то годен, жалей кого-нибудь ещё! (с) Тараканы

  В деяких героїв книги не було ні рук ні ніг, а тільки голова. Вони з таким трепетом і смутком згадували про часи коли могли танцювати, гуляти і житти повноцінним життям. Книга мене спонукала цінувати своє тіло і радіти тій багатогранності відчутів яку я маю.
  Александр Беляев тримає читачів в напружені протягом всієї історії, іноді це напруження досягає такої висоти що важко далі читати, книга можна сказати не для "слабонєрвних", справжній фантастичний трилер з елементами жаху. Постійно герої перебувають на волосині від чогось страшного.
  Марі Лоран - мене вразила своєю чесністю, благородністю і моральною стійкістю. Напевно зараз таких людей мало.
  Професор Керн - цей негативний герой в мене викликав чомусь симпатію і хотілось щоб в нього все вийшло, здається він був не таким вже і поганим.
  Директор психлікарні вражаючий персонаж книги.
  Думаю Александр Беляев заслуговує уваги, другу його книгу прочитав і мені сподобалось.

  4

  34